Майже 550 дітей стали жертвами насильства у католицькому хорі Регенсбурга
За даними дворічного розслідування Вебера, у насильстві підозрюються 49 священиків кафедрального собору Святого Петра, з них 9 – у розбещенні малолітніх. Більшість випадків траплялися в 60-70 рр.. XX століття, а про побої, які священики застосовували для виховання хористів, постраждалі розповідають аж до 1992 року.
Цифри зростають
Перші повідомлення про масове насильство над хористами почали з'являтися ще 2010 року. Тоді в пресу потрапили повідомлення про 231 такий випадок. Частина відбувалася в підготовчій школі при хорі.
Колишній учень, композитор Франц Віттенбрінк заявив німецькому виданню Der Spiegel, що у школі існувала ціла система "садистських покарань" із сексуальним підтекстом. Також він розповів, що директор школи іноді приводив студентів до своєї квартири, де вони мастурбували.
Інші жертви, за словами адвоката, описують своє перебування у хорі як "найгірший час їхнього життя, що несе на собі відбиток страху, насильства та безпорадності".
Вже у 2016 році кількість тих, хто вважав себе постраждалим від дій церковних службовців у Регенсбурзі, зросла до 422 (про це після внутрішнього розслідування повідомляв єпископ Рудольф Фодерхольцер). Він також заявив, що всім жертвам, залежно від тяжкості злочинів та збитків, буде виплачено компенсації від 5 до 20 тисяч євро.
Проте постраждалі продовжували звинувачувати Ватикан у прихованні фактів насильства, а сам хор – у замовчуванні реальних його масштабів.
Брат папи римського
Основні звинувачення пов'язані з періодом, коли капельмейстером хору був старший брат папи римського Бенедикта XVI Георг Ратцінгер. Він перебував на службі у соборіСвятого Петра в період із 1964 по 1994 роки. У відповідь на звинувачення Ратцінгер заявив, що не мав жодного уявлення про сексуальне насильство над хористами, і якщо воно й мало місце, виключно до того, як він туди прийшов.
Але колишній капельмейстер все ж таки визнав, що дисципліна в хорі була суворою: він сам іноді піднімав на дітей руку, а також деякі з учнів розповідали, що ректор іноді бив дітей. За словами Ратцінгера, це йому завжди давало значний дискомфорт. А коли в Німеччині в 1980 році заборонили тілесні покарання, він відчув полегшення і з тих пір суворо дотримувався закону.
Колишні ж учні розповідають, що навіть після заборони Ратцінгер злився настільки, що кидався в хористів стільцями. Студенти також вважають, що капельмейстер не міг не знати про сексуальне насильство над студентами.
Юрист Вебер, який представив докази, заявив, що щонайменше Ратцінгера можна звинуватити в 30-річній бездіяльності.
Позиція Ватикану
Після перших заяв у 2010 році у Ватикані заявили, що розпочнуть повноцінне розслідування, а винні понесуть належне покарання.
Єпископ Регенсбурга Герард Людвіг Мюллер розповів, що виявили лише один випадок сексуального домагання до учня – він стався в 1958 році.
Представник Ватикану в 2010 році також заявив, що церква не вибудовує "стіну безмовності" навколо сексуальних скандалів, які почали спливати на початку двохтисячних.
Але ще за кілька місяців до перших повідомлень про хор стало відомо і про сексуальне насильство в ще одному католицькому навчальному закладі в Німеччині: престижній берлінській школі "Коледжі святого Канізіуса" у 1970-80 роках.