Мама Саші Попової Після коми у доньки кардинально змінився характер
Жертва миколаївського садиста 21-річна Саша Попова приголомшує медиків тим, що феноменально швидко відновлюється після травми. Днями дівчина відсвяткувала новосілля у власній квартирі, де мешкає одна і сама (!) справляється з домашніми справами
Косінов душив Сашка, наступивши ногою у важкому черевику на її тоненьку шию
— Ми вже вийшли з кафе, коли до нас підскочила ця рудоволоса дівчина, — згадує подружка Сашка Діана Гордєєва. — Я одразу її дізналася: вона сиділа у тому ж кафе за сусіднім столиком разом із хлопцем. Вони багато пили і голосно сміялися. Дівчина назвалася Машею і попросила врятувати її: «Розумієте, я зустрічаюся з одруженим чоловіком. Сьогодні ми відзначали жіноче свято. Потім він пішов проводжати мене додому, і раптом у парку з'явилися його дружина з подругою. Злякавшись, я кинулася бігти і похапцем залишила свою сумочку на лавочці. Ви не могли б її забрати?
Маша сказала, що дуже боїться суперницю: мовляв, та може побити її. «У сумочці все: гроші, документи, ключі від квартири», — плакала Маша. Сашко знизала плечима: «Добре, я схожу» — і попрямувала у бік скверу Чорнобильців.
Сашко одразу побачила на алеї скверу трійцю: чоловіка та двох жінок. Вони бурхливо про щось сперечалися. Забута Машею сумка стояла поряд, на лавці. Саша підійшла до компанії та ввічливо попросила віддати їй жіночу сумочку. Як потім пояснив слідчому 23-річний Олександр Косінов, поява дівчини викликала в нього напад агресії. Розпалений сваркою з дружиною, Косінов несподівано накинувся на Сашка і почав зганяти на ній злість. Спочатку він ударив дівчину кулаком у груди. Сашко знепритомніла і впала на землю. Косінов бив її ногами по голові, потім настав черевиком нагорло і почав душити… У цей час дружина Косінова та її подруга стояли поряд і спокійно спостерігали за тим, що відбувається.
— Олександра Попова надійшла до нас у вкрай тяжкому стані, — розповідав тоді «ФАКТАМ»головний лікар Миколаївської лікарні швидкої медичної допомоги Олександр Дем'янов. — У неї діагностували тяжку черепно-мозкову травму з набряком мозку, переломи кісток носа, нижньої щелепи, грудини, ребер, розриву легені, пошкодження м'яких тканин передньої поверхні шиї. Дівчину намагалися задушити і розмозжили їй кільця трахеї. Мабуть, на той момент Саша пережила клінічну смерть і впала в кому.
У стані глибокої коми дівчина знаходилася майже два місяці. Головна проблема була в тому, що на лікування були потрібні величезні кошти, а їх у Сашкової родини не було. Мама Сашка Алла Гудзь благала про допомогу благодійні фонди та миколаївські ЗМІ. Але на той момент уся увага була прикута до Оксани Макар (згвалтовану, а потім спалену живцем дівчину рятували спочатку миколаївські, а потім донецькі медики). І лише після смерті Оксани увага переключилася на Сашка Попова. Фонд Ріната Ахметова «Розвиток України» взяв на себе всі витрати на лікування, оснастив лікарню дорогим обладнанням. Однак змін у стані Сашка не було, і надія танула з кожним днем.
«Наснилося, ніби донька не може відчинити двері і кричить: «Мамо, допоможи! Я не можу увійти!"
— Мій чоловік помер дев'ять років тому, — каже Алла Гудзь. — І раптом мені сниться, ніби він живий, приходить до нашої квартири і веде Сашеньку до хати своїх батьків. Я примчала туди, влаштувала скандал: «Якщо забираєш дитину, то хоч попереджуй мене!» Сашко чомусь була вся в багнюці. Я підхопила її на руки і понесла додому. Це був знак. Мій покійний чоловік приходив задонькою. Але я вихопила Сашеньку у покійника.
За порадою добрих людей я привела до лікарні священика. Він відслужив службу у Сашиного узголів'я. Наступного дня сталося диво: донька почала рухати очима! А потім мені наснився ще один сон: ніби Сашко намагається відчинити двері нашої квартири, але ключ не підходить. Донька кричала: «Мамо, допоможи! Я не можу увійти!"
Цей сон виявився пророчим: саме Алла Миколаївна допомогла дочці відчинити невидимі двері та повернутися з небуття. Жінка щодня сиділа в палаті біля дочки, розмовляла з нею, просила: «Сашенько, дай знак, що чуєш маму». І одного разу після цих слів Сашко… заплакала! Алла Гудзь відразу зателефонувала журналістам і повідомила, що її дочка вийшла з коми.
Лікарі спростували сенсацію: мовляв, мама Сашка прийняла бажане за дійсне. У дівчини мимоволі спрацювали слізні залози. Таке часто трапляється з пацієнтами у комі. Але Алла Гудзь стояла на своєму: “Моя дочка повернулася! Я мама і знаю свою дитину краще, ніж лікарі». Замішаючи, співробітники фонду «Розвиток України» зателефонували мамі ще одного героя «ФАКТІВ» і запитали її поради.
П'ять років тому 24-річний киянин Антон Феденко перебував у такому стані, як і Саша Попова. Хлопець підвівся на захист незнайомої дівчини, за це хуліган розмозжив йому голову. Два місяці Антон перебував у комі, поки маминий голос не вирвав його з лап смерті. Тетяна Феденко першою зрозуміла, що її син прийшов до тями і зумів довести це лікарям. «Співробітники фонду спитали: мовляв, кому вірити? - Розповіла нам Тетяна Валентинівна. - Я відповіла: "Вірити тільки матері!" Після цього фонд організував консиліум найкращих лікарів України, і ті розробили нову схему лікування Сашка Попова. Терапія дала позитивний результат: дівчина почалапідніматися на ліктях і навіть намагалася говорити.
— Те, що Саша Попова вийшла з коми, без перебільшення можна назвати дивом, — заявив головлікар Миколаївської лікарні швидкої медичної допомоги Олександр Дем'янов.
Дивом можна назвати і те, що зробили миколаївські медики: вони виходили Сашка та поставили її на ноги. Через тривале перебування у комі у дівчини сформувалися контрактури на ліктях та стегнах. Фахівці винесли вердикт: «Потрібна операція з видалення контрактур на стегнах та встановлення штучного суглоба». Говорили про те, що реабілітувати таких хворих вміють лише в Німеччині, і Сашу треба відправити до клініки «Шаріте».
Поки вирішувалося питання з транспортуванням дівчини до Берліна, миколаївські лікарі щодня розробляли кінцівки Сашка за допомогою спеціального масажу. І контрактури повністю зникли! Намагаючись відновити втрачені через пошкодження мозку функції організму, над Сашком чаклувала ціла команда медиків. Тим часом до Миколаєва прибув лікар з клініки «Шаріте» Луц Хармс. Оглянувши пацієнтку, він заявив, що його послуги не потребують. "Я побачив чудовий результат", - сказав Луц Хармс.
«Хочу стати майстром з візажу та зачісок. Мені подобається робити людей красивими»
У тому, що реабілітація проходить швидше та успішніше, ніж очікували лікарі, чимала заслуга й самої дівчини.
— Після виходу з коми донька кардинально змінила характер, — каже Алла Миколаївна. — Вона стала зібраною, вимогливою до себе. Сашко суворо виконує рекомендації лікарів, тренується тричі на день. «Мені не можна лінуватися, — каже. - Для багатьох людей я стала прикладом».
— І це правда, — киває головою Олександр Дем'янов. — Наразі наші пацієнти орієнтуються на Сашу Попову. Кажуть: «Якщо вона змогла видертися,отже, і в нас вийде».
Востаннє я бачила Сашка більше року тому. Тоді її лише перевели з відділення реанімації до звичайної палати. Саша лежала на ліжку в позі ембріона, притискала до грудей іграшкового ведмедика і дивилася в стіну застиглим поглядом. Саша не могла рухатися, її перевертали мама та медсестра. Вона була настільки худою, що крізь шкіру просвічувалися кістки.
І раптом переді мною зовсім інша Сашко! Вона ходить, сміється, абсолютно нормально розмовляє і навіть жартує. Дівчина помітно видужала, погарнішала. Щоправда, поки що пересувається з помітним зусиллям. Видно, що кожен крок дається їй важко.
Нещодавно фонд «Розвиток України» подарував Саші Поповій житло. Раніше дівчина жила у крихітній квартирі разом із мамою та двома інвалідами — старшим братом та бабусею. Тепер Сашка має власну трикімнатну квартиру в центрі Миколаєва. Окрема кімната обладнана для лікувальної фізкультури: килимок, гантелі, спеціальні м'ячі. Щаслива господиня покликала на новосілля журналістів та співробітників фонду, які її опікуються. Розповіла, як вибирала шпалери та штори для нової квартири. «Я тут така щаслива!» - зізналася дівчина.
У новій квартирі Сашко мешкає одна. Навчилася поодинці справлятися з усіма домашніми справами.
— Прибираю, праю, ходжу в магазин, — радісно каже Саша. — Готую собі їжу: смажу картоплю, яєчню, роблю бутерброди. Щодня приходить мати: ми разом тренуємося ходити на вулиці.
— Сашко намагається гуляти сама, але сил надовго не вистачає, і вона падає, — розповідає Алла Гудзь. — Я її страхую. Якось йдемо з донькою, а назустріч компанія хлопців. Побачили Сашка та давай пальцями тикати: «Інвалід!» Я розплакалася. Знали б вони, скільки праці стоїть за кожним Сашковим кроком! Коли взимку доньку виписували зсанаторію, порадили вдома багато ходити. А як ходити, якщо вулиці замело? Саша сказала: «Мамо, гулятимемо сходами». І ми багато разів піднімалися з першого поверху на восьмий. Сусіди лякалися: Що, ліфт не працює? Бувало, Сашко від болю втрачала свідомість. Але потім піднімалася і знову йшла вгору сходами.
Обживши на новому місці, Сашко будує плани на майбутнє:
— Наступного року збираюся вступати до місцевої філії інституту культури. Хочу стати майстром з візажу, зачісок та манікюру. Мені подобається робити людей гарними.
— Я зробила людині добро, і як усе обернулося, — нарікає Сашко. — Наступного разу не буду такою дурною.
— Неправильно так думати, дочко, — втрутилася в розмову Алла Миколаївна. — Добро завжди повертається. Згадай, скільки людей боролися за твоє життя! Мені дзвонили з різних куточків України, підтримували та просто молилися за тебе.
За Оксану Макар також молилися та переживали мільйони українців. Люди миттєво відгукнулися на прохання Тетяни Суровицької зібрати кошти для порятунку її доньки та перерахували жінці понад мільйон гривень. Однак потім, коли дівчина померла, з'ясувалося: Оксану рятували коштом меценатів. Після цього у багатьох зникло бажання простягати руку допомоги. Нещодавно Тетяну Суровицьку запросили на телешоу, де публічно звинуватили у присвоєнні та розтраті грошей, зібраних на лікування її дочки. Захищаючись, Суровицька заявила: «Так, я не працюю! Але мені треба купувати собі цигарки. А як я можу працювати після всього?!
Мама Сашка, незважаючи на всі труднощі, навіть не думала залишити роботу. Алла Миколаївна працює двірником, вона єдиний годувальник у сім'ї. Щодня встає о четвертій ранку і, закінчивши прибирання у дворах, доглядає за старенькою мамою та сином. Потім мчить додочка. Тепер під її опікою троє інвалідів. Якщо Тетяна Суровицька вважає, що «заслужила» на право користуватися чужими грошима, то Алла Гудзь боїться витратити зайву копійку з кишені благодійників. Залишок коштів, перерахованих фондом на довгострокову, як думали, реабілітацію Сашка, Алла Миколаївна подарувала Миколаївській лікарні швидкої медичної допомоги.
— Я безмежно вдячна лікарям: вони унеможливили, — каже Алла Гудзь. — Нехай ці гроші допоможуть їм урятувати інших пацієнтів.