мережеве обладнання
Головне меню
Мережеве обладнання та його функції
Мережевий шлюз (англ. gateway) — апаратний маршрутизатор або програмне забезпечення для об'єднання комп'ютерних мереж, що використовують різні протоколи (наприклад, локальної та глобальної).
Мережевий шлюз конвертує протоколи одного типу фізичного середовища на протоколи іншого фізичного середовища (мережі). Наприклад, при з'єднанні локального комп'ютера з Інтернетом ви використовуєте мережний шлюз.
Роутери (маршрутизатори) є одним із прикладів апаратних мережевих шлюзів.
Мережеві шлюзи працюють на всіх відомих операційних системах. Основне завдання мережевого шлюзу – конвертувати протокол між мережами. Роутер сам по собі приймає, проводить та відправляє пакети лише серед мереж, які використовують однакові протоколи. Мережевий шлюз може з одного боку прийняти пакет, сформатований під один протокол (наприклад Apple Talk) та конвертувати в пакет іншого протоколу (наприклад TCP/IP) перед відправкою в інший сегмент мережі. Шлюзи мережі можуть бути апаратним рішенням, програмним забезпеченням або тим і іншим разом, але зазвичай це програмне забезпечення, встановлене на роутер або комп'ютер. Мережевий шлюз повинен розуміти всі протоколи, які використовуються роутером. Зазвичай мережеві шлюзи працюють повільніше, ніж мережеві мости та комутатори. Мережевий шлюз - це точка мережі, яка є виходом в іншу мережу. У мережі Інтернет вузлом або кінцевою точкою може бути мережевий шлюз, або хост. Інтернет-користувачі та комп'ютери, які доставляють веб-сторінки користувачам – це хости, а вузли між різними мережами – це мережні шлюзи. Наприклад, сервер, що контролює трафік між локальною мережею компанії та мережею Інтернет – це мережевий шлюз.
У великих мережах сервер,працюючий як мережевий шлюз, зазвичай інтегрований з проксі-сервером та міжмережевим екраном. Мережевий шлюз часто об'єднаний з роутером, який керує розподілом та конвертацією пакетів у мережі.
Шлюз може бути спеціальним апаратним роутером або програмним забезпеченням, встановленим на звичайний сервер або персональний комп'ютер. Більшість комп'ютерних операційних систем використовують терміни, описані вище. Комп'ютери під Windows зазвичай використовують вбудований майстер підключення до мережі, який за вказаними параметрами встановлює з'єднання з локальною або глобальною мережею. Такі системи можуть використовувати DHCP-протокол. Dynamic Host Configuration Protocol (DHCP) - це протокол, який зазвичай використовується мережевим обладнанням для отримання різних даних, необхідних клієнту для роботи з протоколом IP. З використанням цього протоколу додавання нових пристроїв та мереж стає простим та практично автоматичним.