Найяскравіші моменти боротьби афроамериканців за свої права - НОВИНИ У ФОТОГРАФІЯХ
Дивимося фотохроніку подій, які довели, що лише кілька людей іноді можуть змінити життя всієї країни та мільйонів своїх співвітчизників.
1. У 1958 року у США почався рух за Цивільні права чорношкірого населення, яке поклало край офіційної расової дискримінації громадян, завершившись 1968 року. До цих знаменних подій, у багатьох містах та штатах країни діяв принцип сегрегації – відділення груп населення за расовою ознакою. Чорношкірі різними засобами не допускалися до участі у виборах. Діяли закони, за якими чорношкірі не могли навчатися у школах та університетах разом із білими, мали займати спеціально відведені для них місця у громадському транспорті тощо.
2. Афроамериканцям заборонялося використовувати спільний з білими вхід у будівлі, їсти у спільних кафе, користуватися спільним таксі та пити із спільних фонтанів. Крім того, представники влади, судової системи та поліції мали білий колір шкіри та, відповідно, повністю підтримували ці правові нерівності. Чорношкірі завжди називали білих «містер» або «місіс», хоча білі рідко удостоювали чорношкірих такого ввічливого поводження. Білі розраховували на їхню покірність, опір чорношкірих тоді здавався немислимим. Багато білі жителі півдня були переконані в тому, що афроамериканці змирилися з роллю громадян другого сорту, і вона їм навіть подобається. Але південні політики виступили проти цього рішення. Створювалися «Поради громадян» — групи, які піддавали економічним санкціям будь-яких чорношкірих чи білих, які наважувалися виступати за інтеграцію.
4. Після арешту Рози Паркс Ед Ніксон, який очолював місцеву профспілку провідників спальнихвагонів, що закликав негритянську громаду до бойкоту міського транспорту на знак протесту.
5. На фото: Роза Паркс. Бойкот автобусних ліній у Монтгомері невдовзі очолив молодий чорношкірий священик Мартін Лютер Кінг.
6. Завдяки зусиллям Кінга та членів бойкотного комітету протест негритянського населення тривав 381 день і увійшов в історію під назвою «Ходіння в ім'я свободи».
7. Учасникам протесту доводилося ходити на роботу пішки (частину чорних громадян Монтгомері розвозили на роботу та з роботи додому чорні власники таксі за автобусними тарифами), а місцеві автобусні компанії зазнали великих збитків.
8. Незважаючи на серйозний ідейний розкол у суспільстві, Америка твердо стояла на шляху демократичного розвитку, який мав на увазі правові рівності та свободу для всіх громадян країни. У 1954 році Верховний суд США ухвалив, що сегрегація шкіл прирікає чорношкірих дітей на «тавру неповноцінності» і що влада південних штатів повинна якнайшвидше створити єдині школи для білих і чорношкірих. Однак із боку білого населення ці зміни викликали бурхливу протидію.
10. Того ж дня, попри рішення Верховного Суду, губернатор Арканзасу наказав поліції блокувати школу і не пускати до неї 9 чорношкірих учнів.
11. 1957 рік. Солдат підвозить афроамериканського студента з велосипедом до школи. Натовп несхвально дивиться, фотограф знімає з тротуару, не наважуючись підійти ближче.
12. 1958 рік. По всій країні відбуваються акції протесту з вимогами рівноправності. У штаті Вірджинія організовуються вечірки з метою «зблизити» молодь із різним кольором шкіри.
15. На фотографіїкореспондента Боба Едельмана натовп білих цивілізованих американців глузує з двох учасниць руху за права чорношкірих.
16. Боротьбу за демократію та громадянські права активно підтримувало й прогресивне біле населення. Тоді вже ставало зрозуміло, що розвиток не можливий без свободи, а свобода має бути у всіх громадян країни.
20. У той день Мартін Лютер Кінг говорив про свободу, рівність та патріотизм: «Ми не можемо повернути назад. Є такі, що запитують тих, хто відданий справі захисту цивільних прав: «Коли ви заспокоїтесь?» Ми ніколи не заспокоїмося, поки наші тіла, обтяжені від втоми, викликаної довгими подорожами, не зможуть отримати нічліг у придорожніх мотелях та міських готелях. Ми не заспокоїмося, поки основним видом пересування негра залишається переїзд із маленького гетто у велике. Ми не заспокоїмося, поки негр у Міссісіпі не може голосувати, а негр у Нью-Йорку вважає, що йому нема за що голосувати. Ні, немає у нас підстав для заспокоєння, і ми ніколи не заспокоїмося, доки справедливість не почне струмувати, подібно до вод, а праведність не уподібниться потужному потоку».
21. «Я не забуваю, що багато хто з вас прибув сюди, пройшовши через великі випробування та страждання. Деякі з вас прибули сюди з тісних тюремних камер. Деякі з вас прибули з районів, де за ваше прагнення до волі на вас обрушилися бурі переслідувань та шторми поліцейської жорстокості. Ви стали ветеранами творчого страждання. Продовжуйте працювати, вірячи в те, що незаслужені страждання викупаються».
22. «Але ще є дещо, що я маю сказати моєму народу, що стоїть на благодатному порозі біля входу до палацу справедливості. УУ процесі завоювання належного нам по праву місця ми не повинні давати підстав для звинувачень у непристойних вчинках. Давайте не намагатимемося вгамувати нашу спрагу свободи, куштуючи з чаші гіркоти і ненависті».
24. 1964 рік. «Голосуй!» - акція на підтримку закону, що дозволяє участь у виборах афроамериканцям.
25. Марш за свободу в Монтгомері, 1965 (Photo by Buyenlarge/Getty Images).
Сподобалося? Хочете бути в курсі оновлень? Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook та канал у Telegram.