Насильство у школі
03 Березня 2010 0:00
Щомісяця, крім літніх, в Україні гримить скандал, пов'язаний із психічним чи фізичним насильством вчителя над учнями, — один перелік таких історій займе газетну смугу. Подробиці дикі: вчителька написала першокласнику оцінку на лобі, дізнавшись, що він забув щоденник; вчитель вивів дитину з кабінету та вдарив у живіт. Одна вчителька приліпила дівчинці жуйку до волосся, другою скинув учня зі стільця, третя била дітей лінійкою, четверта замикала першокласників у шафі.
Галасливі справи, що дійшли до суду, прокуратури та преси — верхівка айсберга. За даними фонду «Право дитини», учительське насильство у школах стосується 20% дітей – кожного п'ятого.
Усі приклади нижчі — московські, свіжі, із пристойних шкіл.
Для друку подробиці розповідають вкрай неохоче і лише за умови повної анонімності: такі рани довго не гояться.
«Вчителька фізкультури змусила першокласників, які не мали форми, роздягнутися і займатися в нижній білизні».
На зміну дітей не відпустили, на наступному уроці хлопчик попросився вийти, але вчителька не дозволила. Він попросився голосніше. Вчителька відмовила, бо він «по-хамськи розмовляє». Дитина описалася просто на уроці».
«Вчителька початки каже: «Козлов повністю виправдовує прізвище: цап — він і є цап».
Подробицями готові ділитися лише ті, у кого дитина вже перейшла до іншої школи.
«Учителька вдарила мого сина по руці за те, що він неакуратно пише. Наступного дня він побився з іншим хлопчиком, і вона видерла обох за вуха. Син сказав, що вже не вперше. У другого хлопчика на вухах я бачила синці - і старі, і свіжі, - але його мама скаржитися побоялася.Вчителька била ще троє дітей, але всі мовчали.
Я пішла до директора. Та обіцяла вжити заходів — аж до звільнення. Батьки почали збирати підписи на захист вчителя та проти моєї дитини. Мені казали: ваш син її доводить, таких треба бити! Вчительку звільнили, але за два дні делегація батьків сходила до директора та вмовила відновити її на роботі. Я просто перевела сина до іншої школи — навіть скаржитися не стала».
Цікаво, що мало не в половині випадків, що дійшли до суду, батьки ходять по владі з колективними листами: просять повернути освітян.
Беззахисність та безкарність
Стаття 336 ТК Україна передбачає звільнення вчителя навіть за одноразове застосування фізичного чи психічного насильства до учня. Міра необхідна та виправдана.
Вчитель, звичайно, не повинен кидатися на дитину. Але й дитина не повинна мати вчителя. А якщо виматерив — не повинен замолоду залишатися безкарним.
Що може зробити вчитель у відповідь образу? «Записати в щоденник», поставити двійку та викликати батьків до школи. Учень захищений малоліттям, учитель не захищений нічим та пов'язаний етичними обмеженнями. Насильство використати не можна, але що можна? У звичайному житті після умовлянь і зауважень люди починають кричати або переходять до адміністративних заходів; репетувати вчителю не належить, а заходів не передбачено.
У радянській школі працювали принципи колективного виховання та каральні механізми: нас могли пропісочити на піонерському зборі чи засіданні комітету комсомолу, викликати з батьками на педраду чи навіть написати їм у парторганізацію. Усього цього більше немає, і слава богу. Питання що є? Самостійно впоратися з проблемою дисципліни вдається лише талановитим вчителям, та й інтуїтивно. Хоча цене бозна-яка езотерика, і «тримати клас» — не біном Ньютона. В інших країнах спеціально вчать «управлінню класом», але вітчизняна методична наука переживає не найкращі часи.
Я подивилася близько півсотні записів, зроблених у різних школах та містах. Впадає у вічі те, наскільки однакові вчителі зі своїми безнадійним криком (на який школярі не звертають уваги) і повним забуттям цілей уроку. Поки вчителя захоплено розбиранням з кривдником, у класі панує хаос: діти перекрикуються, входять і виходять, скачуть, базікають... Перед нами передусім провальні уроки — і методично, і дисциплінарно.
Ось одна вчителька пише на сайті горезвісного серіалу «Школа»: «Ми не вихователі, а вчителі! А виховання закладається у сім'ї. Тож це сигнал не нам, вчителям, а ВАМ, шановні батьки! Найчастіше треба заглядати дитині в душу, а не затикати її грошима і свободою, і в школу заходити не 4 рази на рік на збори, а хоча б раз на місяць! Отоді й результат буде!».
Як боротися з беззаконням у школі?
Методична неписьменність породжує нудні уроки. Невміння підтримувати дисципліну без крику та покарань породжує хаос. Як тільки на хаос і нудьгу накладаються додаткові фактори стресу (школярі хуліганять, вдома все погано, директор накричав) — вчителі починають вибухати, як банки у льоху, і калічити оточуючих.
При цьому проблема дисципліни не вирішується звільненням вчителя та винятком учня.
Щоб її вирішувати, треба розробляти та впроваджувати в життя шкільні правила, продумувати правові, нерепресивні дисциплінарні заходи: що може й повинен робити вчитель у типовій ситуації, коли учень б'ється на уроці чи гавкає матом? Треба вчити освітян справлятися з конфліктами без зайвих емоцій та утримувати увагукласу, треба забезпечити їм можливість психологічної допомоги та розвантаження. Хто це має робити? Це питання не лише до Мінобрнауки та регіональної освітньої влади, а й до кожної школи.
Поки що мовчимо — нічого не зміниться.
Норми закону, про які треба пам'ятати і на які можна посилатися у заявах:
Закон про освіту:
Стаття 2 говорить, що державна політика в галузі освіти ґрунтується на принципі гуманістичного характеру освіти, пріоритеті загальнолюдських цінностей, життя та здоров'я людини, вільного розвитку особистості.
Пункт 6 статті 15 свідчить: «Дисципліна в освітній установі підтримується на основі поваги до людської гідності учнів, вихованців, педагогів. Застосування методів фізичного та психічного насильства стосовно учнів, вихованцям не допускається».
Стаття 156 КК Україна передбачає штраф, виправні роботи або ув'язнення до трьох років за неналежне виконання обов'язків з виховання неповнолітнього педагогом, якщо це діяння пов'язане з жорстоким поводженням з неповнолітнім. Можливе також позбавлення права вести педагогічну діяльність кілька років.
Статті 115 та 116 КК України встановлюють відповідальність за побої та катування.
Стаття 336 ТК Україна передбачає звільнення педагога за одноразове застосування фізичного чи психічного насильства до учня.
Стаття 151 ЦК Україна дозволяє вимагати грошової компенсації за заподіяну моральну шкоду (фізичні та моральні страждання).