National Geographic тепер маємо очі в Україні - BBC Україна
Share this with
Зовнішні посилання відкриються в окремому вікні.
Зовнішні посилання відкриються в окремому вікні
125 років тому у США вийшов перший номер журналу Національного географічного товариства.
Сьогодні видання National Geographic, яке є вершиною професійних устремлінь для фотографів із усього світу, виходять майже у 40 країнах. Виконавчий віце-президент Товариства Террі Адамсон приїхав до Києва, щоб подати вихід україномовного журналу National Geographic.
ВВС Україна: Чим відрізняється українське видання від попередніх 38 мовних версій National Geographic?
По-перше, воно виходить українською. Це велика різниця, що National Geographic поширився на Україну. Для нас це суттєва різниця, і ми дуже раді цьому.
Але в іншому український журнал такий самий, як і інші мовні видання?
Редакторські будні
Ольга Вальчишен
Ні, він буде іншим. Частково через те, що для наповнення ми вибиратимемо деякі місцеві матеріали. Цим займатиметься наш місцевий партнер – Sanoma – який має досвід роботи в цій країні. А їхня материнська компанія є також нашим партнером у колишніх радянських республіках. І для National Geographic цілком природно та зручно [працювати з таким партнером].
Ви працюєте виконавчим віце-президентом National Geographic з 1998 року. Як змінився журнал за цей час?
Протягом минулих 15 років відбулася значна еволюція. На той час ми були лише англомовними, а тепер у нас 39 місцевих видань різними мовами. І це, на мою думку, посилює National Geographic у тому, хто ми такі і як ми робимо нашу роботу майженезліченною кількістю способів.
Коли ми виходили англійською, була одна аудиторія, але тепер ми присутні у всьому світі, і це змушує нас бути глибшими та витонченішими. 39 пар "очей" та "вух", які у нас є по всьому світу, істотно посилюють нашу продуктивність як організації.
39 мовних видань. Чи означає це, що вам довелося якось змінювати редакційну політику, щоб пристосуватися до цієї нової, глобальної аудиторії?
Йдеться швидше не про зміну політики, а про те, що в нас тепер більше ресурсів і наша аудиторія змінилася, вона стала більш вимогливою.
Ми й зараз намагаємось бути аполітичними. І це те, на що люди очікують від нас.
Думаю, одна з причин, чому ми такі успішні в різних політичних умовах і в різних країнах – це те, що нас бачать як аполітичних, чесних, які прагнуть точності та достовірності.
Ми не є організацією, яка займається пропагандою, ми не говоримо, що нам потрібно підписати такий і такий договір, щоб досягти такої мети. Але ми, напевно, напишемо про цей договір і опишемо всі "за" і "проти", давши людям інформацію і дозволивши їм зробити вибір самостійно.
Одна з місій National Geographic, як і ВПС - це навчати. Але чи немає у вас більш амбітної мети – змінити світ?
Наша первинна місія, сформульована 125 років тому, – це накопичувати та поширювати географічні знання.
Нещодавно ми заявили, що наша місія також – надихати людей турбуватися про планету. Це приблизно те саме гасло, але більш сучасне, більш налаштоване на дію. І нещодавно на наші продукти додали новий рядок: "Знати світ - значить змінити світ".
Наприклад, кілька років тому миспонсорували експедицію Megatransect великого вченого, захисника природи Майкла Фея. Це був похід вздовж африканського узбережжя з кінцевою точкою у Габоні. Протягом майже року він писав про свою подорож. Ми публікували статті та зняли телевізійний документальний фільм про це. Ми розповідали про те, як заготівля лісу знищує дощові ліси, джунглі, середовище проживання слонів. Президент Габона Алі Бонго побачив статтю та документальний фільм і розпорядився звільнити величезну територію країни, щоб створити там національний парк під захистом держави.
У нас багато фотографів вважають, що саме вони були прототипами цього героя
Це дуже складно, до цього прагнуть найкращі фотографи світу. Але ми завжди шукаємо найкращих фотографів, які можуть додати нам додаткову глибину.
Є низка прикладів, коли місцеві видання журналу публікували місцевих фотографів, їхні роботи набували популярності і вони ставали фотографами для видань National Geographic по всьому світу.
Пошук талантів - це частина нашої щоденної роботи, але я не хотів би збивати людей з пантелику, кажучи, що є якийсь надзвичайний стандарт, якого потрібно дотримуватися.
На щастя, мені не доводиться приймати такі рішення (про підбір фотографів – Ред.).
Але більшість ваших регулярних, штатних фотографів живуть у Сполучених Штатах?
Не факт. Ми не маємо штатних фотографів. У нас їх лише двоє, які працюють на повний день. Більшість наших регулярних фотографів – це фрілансери.
Наприклад, один із наших великих фотографів – Девід Харві. Він вважає, що став прототипом фотографа National Geographic, якого зіграв Клінт Іствуд у фільмі "Мости округу Медісон". Пам'ятаєте цю досить стару, сльозливу мильну оперу? У нас багато фотографіввважають, що вони були прототипами цього героя.
Уявимо собі освічену людину, яка з якихось причин нічого не знає про National Geographic. Які три продукти Географічного товариства ви рекомендували б цій людині почитати чи подивитися?
На мою думку, явно найкращим продуктом є документальні програми, які ми створюємо для телеканалу National Geographic. На черзі ще одна гарна програма про Джеймса Кемерона, який спускався в Маріанську западину.
Я особисто люблю карти, тож порадив би ще атлас світу.
З Террі Адамсоном спілкувався Олег Карп'як.