Неадекватне покарання чомусь в Україні пишуть погані закони
Конституційний суд рекомендує переглянути статтю про кримінальну відповідальність за пікети та мітинги, за якою встигли засудити лише одну людину. Низьку якість українських законів визнають усі, від експертів до самих парламентаріїв. Але виправити це неможливо.
Конституційний суд розглянув справу про покарання опозиціонера Ільдара Дадіна, який отримав 2,5 роки колонії за неодноразове порушення закону про мітинги та демонстрації. Він став першою і поки що єдиною людиною, для якої кілька адміністративних правопорушень підсумовувалися у кримінальну. Ільдар Дадін кілька разів виходив на пікети, а також брав участь у несанкціонованих вуличних акціях. Два місяці тому навколо його постаті спалахнув страшний скандал, коли опозиціонер поскаржився на тортури та побиття в колонії. Поки що все закінчилося тим, що Дадіна перевели з Карелії на Алтай.
Травневі укази Володимира Путіна як будівництво комунізму
Судді вирішили, що хоча Ільдара Дадіна посадили за законом, сам закон потребує тлумачення. "Кримінальна відповідальність за порушення порядку організації мітингів та пікетувань має бути адекватна суспільній небезпеці діяння, - йдеться у висновку КС. - Якщо порушення. не спричинило заподіяння або реальної загрози заподіяння шкоди, а було, по суті, протиправним суто формально, таке порушення не може розглядатися як таке, що представляє злочинну суспільну небезпеку і тягнути кримінальну відповідальність".
Іншими словами, суд порадив правоохоронцям та депутатам думати, що вони роблять. А закон, який ухвалили лише 2014 року і за яким засудили лише одну людину, запропонували виправити.
Якраз про це ж нам щойнорозповів Центр стратегічних розробок Олексія Кудріна. Аналіз федерального законодавства, виконаний експертами ЦСР та компанії "Гарант", підтвердив: "Якість законів, що приймаються, в цілому невисока".
Проблема низькоякісної законотворчості дуже стара. Її вголос визнавали і депутати, і сенатори. Наприклад, Валентина Матвієнко, речник Ради Федерації, трохи більше року тому називала безсистемне внесення поправок до поправок якимось Салтиковим-Щедріним. І це був далеко не перший вислів.
Але це все так і лишається словами. Рівно того ж дня, коли КС виносив своє рішення, а експерти ЦСР випускали свою доповідь, Держдума ухвалила, що у виняткових випадках закони можна приймати одразу у другому та третьому читаннях. Тобто фактично взагалі без виправлень.
Депутати-примари. Чим займаються петербурзькі обранці у Держдумі
Головну причину назвав сам ЦСР. Поспіх потрібний, щоб прозвітувати перед президентом. Президент чекати не любить, він любить, коли всі швидко повертаються, а що з цього виходить — інше питання. Можна не сумніватися, що "виключні випадки", про які говорить зараз Держдума, — це ініціативи, які формально чи неформально виходять із Кремля. Навіть і тиждень нема чого чекати.
Цікаво, що при цьому Володимир Путін іноді скаржиться, що його пропозиції не можуть виповнитися роками. В інших випадках, якщо депутати таки ризикують взяти ініціативу на себе, одне зауваження президента може змусити їх стрімголов бігти переписувати закон, як це було зі скандальним законом про сімейне насильство. З такою самою легкістю депутати відмовляються від законів, вислухавши патріарха.
Ключову роль тут відіграють принципи формування депутатського корпусу, де професіоналізм — далеко не перший.список реальних пріоритетів, а також підпорядкована роль парламенту. Народні обранці, як офісні клерки, з одного боку, бояться зробити щось не так, з іншого боку — намагаються вловити начальницькі еманації, передбачити розвиток подій і заслужити похвалу, а то й призначення.
Володимир Путін, вітаючи нове скликання Держдуми, сказав, що якість законотворчого процесу зросте, якщо посилиться зворотний зв'язок парламенту з виборцями та громадськими об'єднаннями, але водночас він попередив: виконавча влада розраховує на оперативний супровід, повну підтримку, єдність та спадкоємність щодо минулого скликання. А попереднє скликання, як відомо, отримало прізвисько "шалений принтер". КС як би завуальовано підтверджує: так, "шалений принтер". І звичайно ж, і Волинський Держдума так само поспішатиме правити закони, як і Наришкінська.
Іншого способу заявити про себе парламентарі сьогодні не мають, і вибратися за рамки відведеної ролі у них не вийде, навіть якщо їм самим це не дуже подобається. Те, що через це бізнесмени не можуть думати про стабільність, а активісти мають сидіти у в'язниці, нікого не хвилює.