Нова система оплати праці дозволить вчителям заробляти вдвічі більше - українська газета
Ще у 2007 році мінобрнауки запропонувало регіонам перейти на нову методику розрахунку учительської зарплати. Погодилися не всі.
Хоча ті, хто ризикнув, досягли добрих результатів - оклади зросли, а навчальне навантаження - ні. Чому не всі регіони готові оцінювати вчительську працю по-новому і чи для всіх шкіл підходить нова модель? На запитання кореспондента РГ відповідає Ірина Абанкіна, директор Інституту розвитку освіти ГУ-ВШЕ.
українська газета:Ірина Всеволодівна, експеримент підтримав 31 регіон. Решта поки не розуміють – як вчителю без збільшення навантаження можна заробити більше? Поясніть будь ласка.
Ірина Абанкіна:Праця педагога має оцінюватися інакше. Тарифна сітка себе зжила. Вона призвела до зрівнялівки та урокодавства, коли вчителі набирали якнайбільше годин, щоб заробити. В результаті непомірно виросло навантаження на учнів, а позаурочна робота ніяк не оплачувалася. Копійки платили лише за перевірку зошитів та завідування кабінетом. Знаєте анекдот? На учительку напали грабіжники, а в неї нічого немає. "Давай годинник!" - каже злодій. А вона йому: "Що завгодно беріть, хоч класне керівництво, але годинник залиште!"
Мінобрнауки пропонує замість тарифної сітки перейти на нову систему оплати праці - це базовий оклад та стимулююча надбавка. За законом в Україні робочий тиждень вчителя - 36 годин. Базовий оклад виплачується за цей годинник. Передбачається, що аудиторне навантаження, іншими словами, кількість проведених уроків – 18, решта часу – підготовка до них, перевірка зошитів, робота з відсталими та талановитими учнями, походи до театру, проведення зборів. Одним словом, вся та діяльність, яка раніше ніяк не оплачувалася, тепер враховується під час нарахування окладу.Окрім базової частини вчителя можуть розраховувати на стимулюючу надбавку за успіхи. Кожна школа сама вирішує, за що заохотити вчителя. Зазвичай, це динаміка навчальних досягнень учнів, високий бал на ЄДІ, участь в Олімпіадах.
РГ:Мабуть, базовий оклад має бути таким, щоб забезпечувати педагогу гідний рівень життя, якщо у нього тепер немає можливості набрати на півтори-дві ставки уроків?
Абанкіна:У тих регіонах, які перейшли на нову систему, так і сталося. У цілому нині базові оклади - від 6000 до 12 000 рублів. У Красноярському краї – 18 000, у Московській області – 20 000. Базовий оклад у певному сенсі примирив предметників і дав усім вчителям можливість заробити. Адже якщо вчителю української мови чи математики легко було набрати годинник на ставку чи півтора, то біологу чи географу важко. Натомість за новою системою він може компенсувати уроки іншим навантаженням – вести гурток чи спортивну секцію – ніхто не проти.
РГ:Тепер головне – як розраховується базова частина?
РГ:На який термін встановлюється стимулююча надбавка?
Абанкіна:На рік, півроку чи чверть, як у Калінінградській області. Вона може виплачуватись раз на місяць, квартал, або навіть раз на рік. Московська область так робила, вчителі одразу отримували 60 тисяч рублів, і це була значна сума.
РГ:А який інтерес у регіональної влади змінювати усталену схему? Особливо якщо немає зайвих грошей у бюджеті?
Абанкіна:Тим, у кого витрати на освіту та перехід до нової системи оплати праці не тягне регіональний бюджет, з федерального виплачуються дотації та трансферти. Підкреслю це стосується тих регіонів, які перейшли на нормативно-подушеве фінансування. Так, довелося переучувати директорів шкіл,бухгалтерів, це також гроші. Але робота того варта. Адже йдеться про школу завтрашнього дня.
РГ:Все-таки ця модель оплати вигідна великим школам. Як бути із малокомплектними?
Абанкіна:Малокомплектні школи фінансуються за реальними витратами на одного учня, хоч як дорого вони обходилися державі. Зарплата вчителю виплачується як середня в районі. Таких шкіл насправді небагато. Зате дуже багато таких, де кількість освітян не відповідає числу учнів. Якщо раніше в Україні було 20 млн дітей, то зараз 13, 4. А вчителів майже не поменшало. У нас півтора мільйона педагогів, а треба – на 20 відсотків менше. У Фінляндії співвідношення вчителя до учнів 1 до 17, у Японії- 1 до 22. У нас -1 до 8. Нова модель оплати націлена на те, щоб збільшити наповнюваність класів та оптимізувати штат.
РГ:Іншими словами, скоротити?
Абанкіна:Не завжди. У Мордовії нікого не скорочували, але понад дві тисячі педагогів, переважно пенсіонерів, перевели на неповну зайнятість. У Новосибірській, Тюменській областях було скорочення від півтори до двох тисяч учителів. Їхній годинник віддав іншим педагогам, або взагалі перестав викладати. Я знаю регіон, де місцева влада та школи домовилися – даємо пенсіонерам після пенсії попрацювати два роки. Ситуація з молодими кадрами стоїть так гостро, що в Чувашії, наприклад, до критеріїв для стимулюючих надбавок записали - "молодий вік".
РГ:І все-таки незрозуміло, чому не можна було звільнити зайвих вчителів, годинник перерозподілити і ставки підняти?
Абанкіна:Звільнити людину в Україні складно. Нова модель оплати дозволяє поступово замінити старі кадри та за рахунок скорочення, економії коштів та додаткових грошей регіону підняти зарплату. Сітка до того ж недозволяє сплатити всю реальну роботу вчителя і не стимулює найкращих. І головне, нова модель оплати вчительської праці готує педагога до роботи у школі повного дня, націлює на результативність та якість.