Один день із життя дільничної лікарні (16 )
Ось і вона – Суроватихінська дільнична лікарня. Двоповерхова цегляна будівля, ганок «швидкої допомоги», далі вхід у фойє.
Сюди лікарня переїхала 1987 року, до цього займала приміщення поряд, там зараз знаходиться будинок-інтернат для людей похилого віку та інвалідів. Перший поверх – реєстратура, кабінети лікаря загальної практики, стоматолога та педіатра, тут же лабораторія для забору аналізів. У просторому, світлому фойє дільничної лікарні у розпал робочого дня товпиться черга на прийом до лікаря-терапевта Ольги Василівни Макарової, яка вже кілька років очолює цей медичний заклад та паралельно веде прийом пацієнтів.
. - Дуже милий і чуйний лікар, - діляться вони. - Завжди прийме, вислухає, дуже уважно проведе огляд. Лікування призначає грамотно, рекомендує препарати, дає поради. Ми, люди похилого віку, від неї виходимо і нам уже краще.
Ольга Василівна Макарова перші роки своєї трудової діяльності присвятила Д. Костянтинівській районній лікарні. Працювала лікарем-дерматологом, потім прийняла пропозицію стати завідувачкою відділення Суроватихінської дільничної лікарні. З 2007 року вона успішно справляється зі своїми обов'язками.
Навпроти реєстратури знаходиться лабораторія, фельдшер-лаборант Г. А. Самаріна на момент мого відвідування перебувала у відпустці, але думку пацієнтів почути вдалося.
– Дуже зручно, – каже Ольга Т. – Усі необхідні аналізи можна здати тут, не треба для цього їхати до райцентру. Особливо це важко літнім та мамам з маленькими дітьми. Швидко і результати приходять, жодних заминок.
Побувала і на прийомі лікаря-педіатра. Мами з дітьми спокійно чекали на свою чергу, спілкуючись між собою на спільні теми.
– Як оцінюєте роботудитячого лікаря? – поцікавилась у них.
— Дуже добрий і грамотний лікар, — відповіли вони. – І нам подобається, і дітям також. Дуже уважна, спокійна та відповідальна – Надія Арсентівна Ципліна.
На прийомі була молода мама з двома дітьми. Старшого оглядали – захворів, молодшого привели на планове щеплення. Дуже уважно Надія Арсентівна оглядала своїх маленьких пацієнтів, давала рекомендації та поради мамі.
– У Д. Костянтинівську центральну районну лікарню влаштувалася у 2011 році, – розповідає Надія Арсентьєвна. - Пізніше вдалося перейти сюди, ближче до будинку. І ось уже три роки працюю лікарем-педіатром у Суроватихінській лікарні. Мені тут дуже подобається, невеликий, але дуже згуртований і дружний колектив, кожен має свої обов'язки, які дуже чітко розподілені, злагодженість у роботі. Пацієнти у нас теж хороші, дітей багато, мами переважно відповідальні, що стосується планових заходів, все намагаємося проводити своєчасно.
Як театр починається з вішалки, так і лікарня – з реєстратури. З 1979 року працює у дільничній лікарні Наталія Михайлівна Напилова.
– Приїхала з Борського району, – каже вона. – У мене тут родичі, тож і обрала Суроватіху. Перший час працювала вона дитячою патронажною медичною сестрою, а 1993 року, після виходу з декрету, її перевели до старших медичних сестер.
– Торік цю посаду скоротили, – розповідає Наталія Михайлівна. – І я працюю у реєстратурі, виконуючи обов'язки та старшої медсестри.
Тут же, на першому поверсі, кабінет лікаря-стоматолога Ю. В. Пімчеєва.
– Вона у нас поки що в декретній відпустці, – каже Наталія Михайлівна. – Але працює добре, пацієнти до неї йдуть, до вподоби.
Другий поверхповністю займає стаціонар. Тут головна медична сестра Надія Миколаївна Катерова. Провела ознайомчу екскурсію відділенням, показала палати, розповіла про життя тутешніх пацієнтів.
– Влаштувалася сюди одразу ж після закриття Д. Костянтинівського пологового будинку, – розповідає співрозмовниця. – Не зовсім звично був перший час, інша специфіка роботи, але… Звикла, втягнулася… У нас денний стаціонар, який розрахований на 12 ліжок для дорослих. Вони знаходяться тут до 15.00 години, потім після призначених та проведених процедур розходяться додому. Все, що призначають лікарі, робимо: уколи, крапельниці, видача лікарських засобів. Передбачаються дворазове харчування, закріплене за хворим на ліжко-місце.
Світлий і чистий коридор, невеликі палати, але по-домашньому затишні. До речі, і пацієнти дуже задоволені створеними для них умовами та медичними послугами.
– І нам тут подобається, – приєдналися до висловлювання сусідки В. І. Данилова та З. П. Суроміна. - Все добре, але не завжди і не всім зручно на денному стаціонарі, адже до дому добиратися треба. А коли не дуже добре почуваєшся, то краще б полежати, а не бігати туди-сюди. Раніше у цьому плані було краще. А так лікарі добрі, гріх скаржитися!
Працює при Суроватихінській дільничній лікарні та відділення «швидкої допомоги».
До кінця робочого дня пустіють коридори лікарні. Люди, отримавши необхідну допомогу, розходяться додому. Лікарі ж, перегортаючи історії хвороби, знову і знову переживають за своїх пацієнтів, адже на них лежить велика відповідальність за здоров'я односельців.
Катерина Варнакова
До речі
Щодня через відділення Суроватихінської дільничної лікарні в середньому проходить близько 70 осіб.
Довідка
Перша амбулаторія на станції Суроватіха з'явилася в 1930 році. Розташовувалася вона поруч із квартирою фельдшера Д. І. Канагіна в старому купецькому будинку. Він і очолив роботу цієї медичної установи. Дмитро Іванович раніше закінчив Богородський медичний технікум.
У 1937 році було збудовано нову дерев'яну будівлю з пологовим будинком. Головною акушеркою була призначена Л. Зарубіна, яка й пропрацювала до його закриття, до 70-х років. Тут на той момент утворилося ціле лікарняне містечко: лікарня, пологовий будинок, лазня, морг. Разом з Д. І. Канагін став працювати ще один доктор П. Г. Кисляков. Наразі на території колишнього лікарняного містечка збудовані дитячий садок та школа.
У будівлі колишньої амбулаторії, у купецькому будинку, до 1975 року працювала аптека, її завідувачем була Є. П. Сучкова.
1959 року лікарню перевели до приміщення гуртожитку, де зараз знаходиться будинок для людей похилого віку та інвалідів. Головним лікарем на той момент був призначений Н. І. Борунов, фельдшером працювала Є. Смоліна. За лікарні працював і ветеринарний фельдшер Л. Либкіна, яка контролювала багато різних напрямків. Її чоловік Ф. Либкін був дитячим лікарем, виїжджав із перевірками до шкіл та дитячих садків.
У 1987 році для лікарні було збудовано нову цегляну будівлю, куди перевели поліклініку. Стаціонар же залишився у колишньому приміщенні. Прибули і нові лікарі М. Г. Богова та Н. Н. Яворська. Головним лікарем працював О. О. Михайленко.
1987 року було організовано «швидку допомогу» з цілодобовим чергуванням.
Після укрупнення з 2007 року завідувачкою Суроватихінської дільничної лікарні стала О. В. Макарова.
Історична довідка створена на підставі оповідання
старшого працівника Суроватихінської дільничної лікарні Г. Є.ВОРОНЦОВА
і вчителі історії-краєзнавця В. Б. ЧАВАЧИНА