Отогенні абсцеси мозку

Отогенний абсцес мозку - абсцес головного мозку, що розвивається внаслідок поширення збудників інфекції з вуха в мозок при хронічному (рідше гострому) гнійному середньому отіті.Етіологія

Збудники, як правило, ідентичні мікроорганізмам, що викликають гострий і хронічний середній отит.

Патогенез

Найчастіше локалізуються у скроневій ділянці (контактний шлях), рідше у віддалених ділянках головного мозку (гематогенний шлях).

Клініка

Відзначається стадійність процесу:

  1. Початкова стадія (енцефалітична) - загальноінфекційні симптоми на фоні помірно виражених менінгеальних симптомів. Характеризується головним болем, млявістю, підвищеною температурою тіла, нудотою, блюванням (1-2 тижні).
  2. Латентна стадія (прихована) - майже повна відсутність симптоматики. Можлива швидка стомлюваність, пригніченість (2-3 тижні).
  3. Явна стадія - абсцес повністю сформований:
  4. загальноінфекційні симптоми – слабкість, підвищена температура тіла, запальні зміни у крові тощо;
  5. загальномозкові симптоми – головний біль, нудота, блювання, брадикардія, застій на очному дні тощо;
  6. осередкові симптоми - найбільш важливі для діагнсотики локалізації абсцесу, так при абсцесі скроневої частки - геміпарез на протилежному боці, параліч лицьового нерва по центральному типу, судоми, атаксія, смакові та нюхові порушення, гомонімна геміанопсія, алексія, аграфія, при ураженні та амнестична афазія.
  7. дислокаційний синдром - дрібнорозмашистий спонтанний ністагм, порушення окорухових нервів, порушення свідомості, дихання, серцево-судинної діяльності;
  8. Термінальна стадія - смерть на фоні наростаннянабряку мозку (вклинення головного мозку у великий потиличний отвір, прорив абсцесу в шлуночки мозку).

Лікування

  1. Хірургічне лікування спрямоване на елімінацію гнійного осередку в середньому вусі та видалення абсцесу головного мозку;
  2. Антибіотикотерапія – застосування антибіотиків широкого спектру дії, які проникають через гематоенцефалічний бар'єр (цефалоспорини 3-го покоління, метронідазол, пеніциліни та ін.);
  3. Дезінтоксикаційна терапія (реополіглюкін, нативна плазма, гемодіаліз та ін);
  4. Дегідратаційна терапія (лазікс, 40% глюкоза та ін);
  5. Антигістамінні препарати внутрішньом'язово (димедрол, супрастин та ін.);
  6. Глюкокортикостероїди парентерально;
  7. Симптоматична терапія.