Передбачення у парапсихології, частина перша
Однією з найдивовижніших особливостей СВ є його здатність долати бар'єр часу. За допомогою СВ можна дізнатися про події минулого (ретробачення), а іноді навіть майбутнього (передбачення). Саме здатність передбачати майбутні події без участі чуттєвого сприйняття чи раціонального дедуктивного мислення трактується як найдивовижніша і водночас найцінніша властивість СВ.
Передбачення завжди збуджувало величезний інтерес людей всіх епох і культур. Людина завжди прагнула дізнатися про свою долю, завжди хотіла знати про майбутнє більше, ніж йому вдавалося за допомогою актуальних знань. Є численні відомості про спонтанні явища передбачення у формі пророчих снів, невизначених передчуттів чи інших подібних переживань, що передвіщають подію, яка лише має настати. Але, як будь-яке спонтанне явище, ця інформація не може бути переконливим доказом існування передбачення. Реальна перевірка повідомленої інформації може виявити її випадковий характер чи появу результаті штучних маніпуляцій. Крім того, суб'єктивно важлива подія може бути результатом бажань та очікувань особи, якої вона стосується, і може відбутися нормальним, непарапсихічним способом, наприклад, як результат свідомої діяльності цієї особи.
З передбаченням пов'язане дуже цікаве переживання: враження deja vu (вже баченого). Іноді в якійсь ситуації раптом з'являється відчуття, що колись ми це вже переживали чи бачили. Це може бути результатом помилкових спогадів. Наприклад, якщо ми невиразно пам'ятаємо якусь подію чи сон, а потім ще раз побачимо щось подібне, то в нашій свідомості виникає відчуття чогось «знайомого». Крім таких вражень deja vu непарапсихологічного походження,іноді виникають випадки, що нагадують ситуацію передбачення. Під час деяких переживань подібного роду «спогади» такі живі, що людина «нагадує» невидимі на даний момент подробиці, які під час перевірки виявляються відповідними дійсності. Так, наприклад, один одержувач розповідав: «Коли одного разу з групою приятелів я потрапив до Хайдельберга, то вперше побачив руїни замку. Дивлячись на них, я уявив, що в недоступній частині будівлі має бути одне певне приміщення. Мені дали папір та олівець, і я намалював план цього приміщення. Коли пізніше ми потрапили до цього приміщення, виявилося, що мій малюнок відповідає дійсності».