Перехід на домашнє навчання чого чекати
Діти віком від 6 до 17 років – школярі. Але ситуації бувають різні, як втім і діти. Ця історія про хлопчика Олега, йому 12 років. Він теж школяр, навіть – відмінник. Від більшості дітей його відрізняє те, що стан здоров'я не дозволяє йому ходити до школи. У Олега вроджене захворювання – муковісцидоз. Діти із таким діагнозом часто не можуть відвідувати школу. Про теоретичні аспекти домашнього навчання знайти інформацію нескладно. Але завжди цікаво дізнатися про вдалий чи невдалий досвід «з перших рук». Як це відбувається насправді? Як поставилася до переходу на домашнє навчання дитина? Чи вчителі роблять «знижку» тим дітям, у кого здоров'я не в порядку? Моя знайома, мамо Олега, поділилася досвідом. Олег живе в Україні, в невеликому місті. Коли настав час йти до школи, Олег пішов до звичайного класу. Але при захворюванні Олега будь-яка вірусна інфекція загрожує ускладненнями. Тим не менш, до середини другого класу, незважаючи на часті перепустки, Олег був відмінником. Мама Олега займалася з ним багато, щоразу, коли доводилося пропускати заняття. Але, на жаль, лікарі наполягали, щоби Олег перейшов на домашнє навчання. Занадто велике було навантаження, занадто високий ризик ускладнень. Олег - дуже компанейський хлопчик, і тому страшенно засмутився через таку перспективу. «Коли Олега перевели на домашнє навчання, для нього це, звичайно, була психологічна травма, він одразу зрозумів, що не такий, як усі діти. Засмутився, що не може відвідувати школу, не може спілкуватися зі своїми однокласниками у школі, дуже тяжко переживав. Синові, звичайно, не вистачає спілкування з однокласниками, він тягнеться до своїх друзів за класом, мріє і чекає на момент, коли він все-таки зможе ходити і відвідувати заняття в школі» - розповідаєТетяна. З того часу побут сім'ї сильно змінився. Вчителі приходять до Олега щодня. Звичайно, сумарна кількість уроків набагато менша, ніж у школі. У нього немає фізкультури та праці. На день у школяра по 2-3 предмети, що тривають по годині. Вчитель з математики приходить 3 рази на тиждень, вчитель української мови та літератури – теж. На тиждень у Олега три години української мови та дві – літератури. Біологія та географія у Олега по понеділках, (один понеділок – біологія, інший – географія). Так само і з історією: один четвер - історія стародавнього світу, другий - історія країни. Задають Олегу багато. По кожному предмету за один урок Олег із учителем проходять те, що за кілька уроків діти проходять у школі. Завдання додому теж у кілька разів більше, ніж під час навчання у школі. Та й питають на повну. Шансів, що не спитають домашнє завдання, просто немає! Обов'язково спитають. Щоб отримати п'ятірку Олег, має знати матеріал на тому ж рівні, що й відмінник, який відвідує школу». Особисто я вважала, що напевно дітям, які навчаються вдома, дають поблажки. Ні. Олегові їх не дають.
Незважаючи на те, що Олег уже 4 роки не ходить до школи, він товаришує з хлопцями зі свого класу. Олег телефонує зі своїми однокласниками, і вони йому дзвонять. Повихідним часто зустрічається з друзями, разом гуляють за хорошої погоди, ходять на дні народження. Він обожнює іграшки на пультах керуванні та інші «пацанські девайси». Взагалі він мріє стати нафтовиком. Для здійснення таких планів Олегу потрібна вища освіта. Зараз Олег у 6 класі, і, звичайно, його мама хоче знати, як проходитимуть для Олега ті іспити, які школярі складають після 9 класу. Але поки що ніхто відповісти на це питання не може. «Процедура якось не налагоджена, все-таки навчання вдома – явищенестандартний. Мама сподівається, що син-відмінник складе іспити, і здоров'я дозволить вступити до ВНЗ.