Перехід з алпразоламу на клоназепам
Незважаючи на еквівалентну ефективність алпразоламу та клоназепаму при лікуванні панічного розладу, за певних обставин корисно перевести хворого з алпразоламу на клоназепам. Ці обставини включають виражені рецидиви тривоги в проміжках між прийомами (симптоми відновлюються за все більш короткий період часу, і рання ранкова тривога передує першому прийому препарату), а також труднощі скорочення дози та відміни алпразоламу. Як зазначалося раніше, обидві ці обставини пов'язані з високою силою дії та коротким періодом напіввиведення алпразоламу. Перехід до клоназепаму допомагає вирішити ці клінічні проблеми, оскільки клоназепам досить ефективний, щоб замінити алпразолам, але має більший період напіввиведення (2-4 дні). Перехід займає приблизно 1 тиждень (мінімальний час, необхідний для встановлення постійної концентрації клоназепаму в плазмі) і зводиться до наступного.
1. Клоназепам призначається в дозі, що дорівнює половині добової дози алпразоламу, і приймається двічі на добу: рано-вранці і в середині дня.
2. Регулярний прийом алпразоламу припиняється, але протягом 7 днів можна за необхідності продовжувати прийом алпразоламу.
3. Через 7 днів прийом алпразоламу повністю припиняється.
4. Якщо через 7 днів потрібно посилити терапію, дози клоназепаму щотижня збільшуються на 0,25-0,5 мг до відновлення ефективності.
Зловживання.
Всупереч загальноприйнятій думці, виявляється, що якщо бензодіазепіни застосовуються за показаннями, випадки зловживання трапляються досить рідко (тобто хворі рідко підвищують дозування без дозволу лікаря та приймають препарати з немедичною метою). Більшість хворих,зловживають бензодіазепінами, зловживають також іншими препаратами. Хворі, що зловживають засобами, які пригнічують ЦНС, можуть щодня приймати дози, еквівалентні сотням міліграм діазепаму. При передозуванні необхідна детоксикація у стаціонарних умовах. Для детоксикації використовуються або фенобарбітал або бензодіазепіни з тривалим періодом напіввиведення, такі як діазепам.
Застосування у літньому віці.
Уповільнений метаболізм препаратів у печінці та підвищена фармакодинамічна чутливість обумовлюють необхідність обережного призначення бензодіазепінів літнім хворим. Загалом найбільш безпечні бензодіазепіни короткочасної дії, особливо ті, що метаболізуються шляхом глюкуронізації (лоразепам, темазепам та оксазепам). При дослідженні хворих віком від 65 років було виявлено, що бензодіазепіни з періодом напіввиведення більше 24 годин (на відміну від препаратів з коротким періодом напіввиведення) підвищують ризик переломів стегна на 70% порівняно з хворими, які не отримують психотропні препарати. Можливість кумуляції бензодіазепінів із тривалим періодом напіввиведення повинна обов'язково враховуватися при диференціальній діагностиці делірію або швидкого наростання мнестико-інтелектуальних розладів у літньому віці.