Підшлункова залоза – будова, функція, захворювання, аналізи та обстеження
Підшлункова залоза абопанкреатична залоза – орган, що виробляє травні ферменти та гормони, без неї людина не здатна жити. Причина захворювання підшлункової залози у половині випадків залишається невідомою, а своєчасна діагностика не завжди доступна.
Підшлункова залоза розташована в черевній порожнині під шлунком (звідси і назва), праворуч примикає до 12-палої кишки та печінки, а зліва – до селезінки, ззаду – до хребта, аорти, нижньої порожнистої вені. Довжина у дорослої людини 12-16 см, вага 60-90 грам.
- головка - примикає до 12-палої кишки, огинаючи її у вигляді підкови
- тіло – найбільша частина
- хвіст досягає селезінки, в ньому знаходиться 90% клітин, що виробляють гормони, тому при пошкодженні або видаленні хвоста підшлункової залози розвивається цукровий діабет.
Сама підшлункова залоза складається з дрібних мішечків - ацинусів, клітини яких продукують травні ферменти. Вивідні протоки ацинусів, зливаючись між собою, формують велику протоку, по якій панкреатичний сік (1-1,5 л/день) потрапляє в 12-палу кишку - перший відділ тонкого кишечника.
Місце виходу панкреатичної протоки розташоване на так званомуфатеровому сосочку - опуклість на стінці кишечника, за якою орієнтуються при проведенні гастродуоденоскопії (огляд шлунка та кишечника зсередини, ковтання зонда). Сфінктер Одді - круговий м'яз усередині фатерового сосочка, замикає вихід у порожнину кишки.
Анатомічно підшлункова залоза тісно пов'язана з жовчовивідними шляхами. Безпосередньо перед потраплянням в кишечник протока підшлункової залози зливається із загальною жовчовивідною протокою. Тому, при захворюваннях жовчного міхура (жовчнокам'яної хвороби,холецистит) підвищуються маркери пошкодження підшлункової.
- зовнішньосекреторна – виробляє ферменти для перетравлення білків, жирів та вуглеводів
- внутрішньосекреторна – у підшлунковій залозі синтезуються гормони – інсулін, глюкакон, соматостатин (1-2% клітин)
- амілаза – основний фермент для розщеплення складних вуглеводів
- для перетравлення білків – трипсиноген (трипсин), хімотрипсиноген, карбоксипептидази, еластаза
- для перетравлення жирів - ліпаза (розщеплює тригліцериди на жирні кислоти та гліцерол), фосфоліпаза
- нуклеотидази
Інсулін — основний гормон підшлункової залози, що підвищує проникність клітинних мембран для глюкози, завдяки чому глюкоза переходить із крові всередину клітин. Інсулін сприяє синтезу глікогену з глюкози та гальмує його розпад. Нормальна концентрація у сироватці крові – 6-24 мкЄД/мл.
Основний стимул для викиду інсуліну в кров – підвищення концентрації глюкози.
Визначення інсуліну застосовують для підтвердження діагнозу діабету у людей із прикордонними порушеннями толерантності до глюкози. Цукровий діабет І типу (інсулінзалежний) характеризується зниженням рівня інсуліну, цукровий діабет ІІ типу (інсуліннезалежний) - нормальним або підвищеним рівнем.
С-пептид - фрагмент молекули проінсуліну, при відщепленні якого утворюється інсулін. Інсулін та С-пептид потрапляють у кров у пропорційних кількостях. Так як лікувальні препарати інсуліну не містять С-пептид, його визначення дозволяє точно оцінити функцію β-клітин та кількість власного інсуліну у хворих на цукровий діабет, які отримують інсулін. Нормальна концентрація С-пептиду у сироватці крові – 0,5-3,0 нг/мл.
Глюкагон
Глюкагон - протилежнийза фізіологічними ефектами інсуліну, збільшує концентрацію глюкози в крові за рахунок стимуляції розпаду глікогену в печінці, підвищує основний обмін та споживання кисню. Контролює постійний рівень глюкози в крові – низька концентрація глюкози викликає викид глюкагону, а гіперглікемія знижує його кількість. Нормальна концентрація глюкагону у плазмі – 30-120 пг/мл.
Види захворювань підшлункової залози
- запалення підшлункової залози
- гострий панкреатит
- хронічний панкреатит
- наслідки панкреатиту
- хронічна панкреатична недостатність
- кіста та псевдокіста підшлункової залози
- абсцес та некроз підшлункової залози
- вроджені та спадкові захворювання
- муковісцидоз
- синдром Швахмана-Даймонда
- синдром Пірсона
- синдром Івемарка
- синдром Йохансона-Бліззарда
- ізольована недостатність окремих ферментів підшлункової залози
- пухлина підшлункової залози
- травми
Захворювання підшлункової залози ділять на великі групи – первинні і вторинні. Первинні пов'язані безпосередньо з підшлунковою залозою і одночасно розвиваються у ній. А вторинні — наслідок іншого, основного захворювання чи дії фактора, що ушкоджує.
Вторинні захворювання
- вплив ліків та медикаментів – циметидин, кортикостероїди, естрогени, еналаприл, метилдопа, сульфаніламіди, тетрацикліни, вальпроєва кислота, вінкрістин
- вірус Коксакі, Епштейн-Барр вірусна інфекція, гепатит А, гепатит В, грип, краснуха, кір, епідемічний паротит, аскаридоз, клоноргосп, лепроспіроз, малярія, мікоплазмова інфекція
- пухлинажовчовивідних шляхів, жовчнокам'яна хвороба, холецистит
- недостатність альфа-1-антитрипсину
- васкуліт, цукровий діабет, гемохроматоз, гемолітико-уремічний синдром, гіперліпідемія, гіперпаратиреоз, хвороба Кавасакі, поліартеріїт, хронічна ниркова недостатність, після трансплантації органів
- після травм, опіків, при жорстокому поводженні з дитиною, після операцій та хірургічних втручань; синдром тривалого здавлення
- пухлини - лімфома
Симптоми гострого захворювання підшлункової
- біль у ділянці пупка, який може віддавати в область спини, печінки, серця, може мати оперізуючий характер
- блювота
- нудота
- відсутність апетиту
- підвищення температури тіла
- зневоднення
- поява крововиливів в області пупка та спини
Симптоми хронічного захворювання
- частий жирний стілець
- втрата ваги
- метеоризм і здуття живота (в результаті розщеплення бактеріями не перетравленої їжі, що не всмокталася)
- зневоднення
- набряки – внаслідок порушення перетравлення білків знижується рівень загального білка та альбумінів у крові
- анемія – В-12 дефіцитна, фолієводефіцитна та залізодефіцитна
- дрібні крововиливи на шкірі внаслідок нестачі вітаміну К
- остеопороз та схильність до переломів кісток – наслідок дефіциту вітаміну D
При тривалих захворюваннях підшлункової залози розвивається недостатність чи повна відсутність травних ферментів. Білки, вуглеводи та жири стають недоступними для організму – вони виводяться з каловими масами.
Лабораторні аналізи
Нижче наведено орієнтовний список аналізів для діагностики захворювань підшлунковоїзалози.
- загальний аналіз крові – при запаленні та утворенні абсцесу підвищується кількість лейкоцитів, тромбоцитів, ШОЕ, при хронічних захворюваннях – знижується кількість еритроцитів та гемоглобіну
- біохімічний аналіз крові
- ниркові проби – при гострому панкреатиті підвищується рівень креатиніну
- панкреатичні проби – у крові та сечі досліджують ферменти підшлункової залози
— трипсин та хімотрипсин
Підвищення їх у крові та сечі вказує на гострий розпад клітин, а тривале зниження – на відсутність функціонально активної тканини підшлункової залози, яка б виробляла ці ферменти.
- глюкоза – непрямий показник рівня інсуліну – гормону підшлункової залози
- маркери запалення (С-реактивний білок)
- загальний аналіз сечі
- аналіз калу - покаже здатність ферментів підшлункової залози перетравлювати їжу в порожнині кишечника
- еластаза в калі
- онкомаркери - СА 19-9, РЕА, СА 72-4, АФП
- оральний глюкозотолерантний тест
- функціональні стимуляційні тести: тест з бентиромідом, стимуляція секретин-холецистокініном – активність ферментів повинна після стимуляції підвищуватись у 2-3 рази
Інструментальні методи обстеження
- ультразвукове обстеження – УЗД одночасно з оцінкою жовчовивідних шляхів
- КТ – комп'ютерна томографія та КТ з контрастуванням
- ЕРПГГ – ендоскопічна ретроградна панкреатохолангіографія
- ендоскопічний УЗД
- МРТ
- холангіопанкреатографія
- біопсія
Розшифровувати результати аналізів при захворюваннях підшлункової залози потрібно з урахуванням скарг, симптомів, перенесених захворювань, факторів ризику та результатівінших обстежень. Не завжди підвищення альфа-амілази – найяскравішого маркера ушкодження підшлункової залози, або зниження еластази в калі є проявами саме підшлункової патології.