Північну частину Києва неспроста називають Оболонню, Історія та новини Оболоні
Північну частину Києва недарма називають Оболонню. Це один із найбільших житлових масивів нашого міста. Його особливість у тому, що він практично весь побудований на намитому грунті. Колись на цьому місці були розкішні луки з багатьма мальовничими озерами. Незважаючи на те, що Оболонь заливалася весняними паводками Дніпра, Почайни та Сетомлі вона приваблювала племена первісних людей.
На початку нашої ери, коли стало можливим постійне заселення Оболоні, її мешканці займалися розведенням худоби: коней, собак, овець, кіз, курей, свиней, куріпок, бугаїв. Серед дикої природи зустрічалися зубри, олені, лосі, кабани, бобри. А у водоймах водилася найрізноманітніша риба: соми, щуки, осетри, сазани, коропові, судаки. Вони оздоблювали повсякденний стіл наших предків.
Саме на Оболоні було виявлено найбільше поселення стародавніх слов'ян, які стояли біля джерел Києва. Археологічні матеріали свідчать, що ранні слов'яни мали високий на той час рівень життя. Вони досконало освоїли техніку виготовлення виробів із бронзи, заліза та кераміки. Крім того, давні жителі Оболоні вели активні обмінні зв'язки з античними містами Північного Причорномор'я.
У язичницькі часи на шляху до оболонських лугів стояв ідол бога Велеса, покровителя домашніх тварин. Худоба асоціювалася з багатством і достатком, тому кияни особливо шанували це божество. Оболонь була улюбленим місцем полювання та відпочинку київських князів. На Оболоні було багато струмків та річок. Серед них найзнаменитіші Почайна та Сетомля. Це були досить глибокі річки. На Почайні була київська гавань — Притика. Саме сюди заходили на своїх човнах посли та купці з різних країн. У Сетомлі 1034 рокупотонули багато печенігів під час битви з Ярославовим військом. Літопис подає нам цікавий факт, що стався 1065 року на річці Сетомлі. Рибалка, що ловила рибу, витягла в неводі якусь істоту, на яку цілий день приходив дивитися цікавий народ.
Ішов час і землі Оболоні стали настільки престижними, що їх прагнуло отримати багато. Мало того у суперечках за межі наділів доходили не лише до судового розгляду, а й до рукоприкладства. Збереглися документи, у яких земельні непорозуміння між міщанами, монастирями та магістратом вирішували перші особи держави. Справедливість на Оболоні наводили гетьмани Богдан Хмельницький та Іван Мазепа, цар Олексій Михайлович та Петро I.
1897 року на Оболонській затоці розпочалося будівництво гавані Імператора Миколи II за проектом відомого інженера Миколи Максимовича. Після завершення будівництва в 1899 році, ревізійною комісією було проведено перевірку, яка виявила ряд недоліків. На думку ревізорів будівництво велося абияк. Внаслідок всіх недоглядів збиток для міської каси становив близько ста тисяч рублів.
На початку століття на Оболоні були рибальські селища. У вихідні дні хто пішки, а хто човнами прибували на луг полювати і порибалити або просто відпочити від міського життя.
1939 року в рамках оборонної програми на Оболоні розгорнулося секретне будівництво. Проектом передбачалася споруда під Дніпром підрусловою залізниці. На будівництві працювало близько 12 тисяч людей. Але в 1941 році почалася війна і всі роботи були згорнуті далеко до завершення. Тепер в урочищі Наталка про цей утопічний проект нагадує величезний залізобетонний кесон — безмовна пам'ятка тих років.
Археологічні дослідження, документальніджерела розкривають нові таємниці історії Оболоні Вона є невід'ємною та яскравою частиною історичної, культурної та духовної спадщини нашого міста.