По другому колу (Ігор Щур)
Ми якось в Аеропорті в Копенгагені Випадково зустрілися з нею Колись один одного в душу ми нагадували Над головою співав місцевий соловей
Вона в руках все смикала макінтош І була рада зустрічі І я сказав мовляв ну і що ж? Давай з тобою проведу я вечір
Ми сіли за столик затишного кафе Замовили там вина та устриць Я вже був трохи під шафе І тьмяно горіли ліхтарі тих вулиць
А ми сиділи при свічках У тому напівтемному залі І я сказав - я без тебе зачах Прям так от і сказав я цій Галі
Вона що ти? Я не вірю? Обличчя аж кров геть з молоком Ну добре, давай ось я перевірю Веди мене до свого дому
Ми вийшли, сіли в те метро Поїхали в центряк Я казав, що став мурло Я огрубів, адже я моряк
Солона хвиля і сильний шторм Зробили там свою справу Ти що, перейшов на підніжний корм? З ранку я нічого не їла
Смердючі устриці-ті не в рахунок А твій холодильник порожній Я ж училка - не отримаєш ти залік Живеш ти як індус
На одній йозі тримаєшся один? Та й справді схуднув Тобі не допоможе вже ні Божа Матір Ні ідол моряків ваш Тур той Хейєрдал------мандрівник
Можу допомогти, лише я і підгодувати В іншій країні ми українці так тягнемося один до одного! Я погодився і ми відразу стали жити Пустив усі відносини вже по другому колу