Правила життя Річарда Гіра, Журнал
Не пам'ятаю, коли востаннє мені доводилося перелазити через паркан.
В останнім часом ви всі чули про мене безліч чуток. Як мені здається, зараз найкращий момент, щоб розвіяти їх. Отже, я Річард Гір, і я лесбіянка.
Мені ніколи не приходилося ь говорити собі: Господи, чому ти вибрав саме мене?
Мені дуже далеко до Бога. І моїм шанувальницям пора б це зрозуміти.
У моєму віці складно бути секс-символом. А ще складніше з року в рік підтримувати цей статус лише тому, що так повелося мене сприймати. Тож давайте будемо реалістами. Ну який із мене секс-символ?
Кожен раз, коли мені освідчуються у коханні 18-річні, я думаю про одне: з нашим світом щось не так.
Мені здається, що про сучасний світ дуже важливо зрозуміти одну річ: достаток інформації не гарантує її достовірності.
На прес-конференції Ніксон сказав, що він не ошуканець. У суді Клінтон сказав, що не мав жодних сексуальних стосунків із тією жінкою. Перед введенням військ до Іраку Буш сказав, що йому відомо, де знаходиться зброя масового знищення. Як це бачиться мені, американські президенти, ці дуже шановні люди, могли б легко здолати будь-кого у міжнародному конкурсі брехунів.
Американським президентам час засвоїти: Америка - це не весь світ.
Брехня може бути дуже різною. У Рене Магрітта є знаменита картина. На ній з фотографічною точністю зображено курильну трубку, а внизу написано «Це не трубка». Ти дивишся на цю картину і думаєш: як же так? Але якщо ти даси собі пару хвилин, ти зрозумієш, що це справді не трубка, а лише її зображення, і все, що хотів сказати Магрітт своєю картиною, — брехня можебути дуже тонкою. Такою тонкою, що вона майже перестає здаватися огидною.
Коли Буша обрали на другий термін, мені подзвонив один із моїх європейських друзів. «Ви що, знову обрали цього хлопця? — спитав він. - Ви обрали його після всього, що він зробив? І я пробурмотів: «Пробач». Пам'ятаю, що я хотів сказати ще щось, але раптом зрозумів, що мені абсолютно нічого додати.
На жаль, сьогоднішні демони - це майже завжди завтрашні ангели.
Світом правлять ті, кому ми дозволили їм правити.
Мені здається, що кожному з нас став у нагоді такий інструмент, як лайнометр. Це наче барометр, тільки чесніше. Буває, ти сумніваєшся у людині, і тоді ти наводиш на нього лайно. Тобі може здаватися, що людина хороша і стоїть. Але лайно не обдуриш. І ось ти бачиш, як стрілка повзе кудись і зупиняється біля позначки "дешевка". Тоді ти кажеш: до побачення, тиснеш йому руку і розлучаєшся — з надією більше ніколи його не зустріти.
Цілком точно, що у світі є актори, які грають значно краще за мене. Але їм не вдалось зробити кар'єру. Чому так вийшло? Моя відповідь вас розчарує: я не знаю.
Я дуже везучий. Багато хто вже давно пішов на дно, а я все ще тримаюся на плаву. Іноді мені навіть здається, що я продав душу — і забув про це.
Здається, секрет мого успіху - це мій лак для волосся.
Я завжди готовий знятися у мюзиклі.
Я поганий танцюрист. Зате я хороший притворщик. А якщо справи так, то прикинутися хорошим танцюристом мені не складе ніяких труднощів.
Добре, що мені не доводиться заробляти на життя стрижкою газонів.
Кожна людина знаходиться в постійному пошуку незвичайного - навіть якщоніколи і нікому в цьому не визнається.
Так страшно зайти кудись і виявитися найстарішим у кімнаті.
Колись мені здавалося, що максимум, на що я здатний, - це дожити до тридцяти. Навіть зараз мені здається, що всі роки, що я прожив понад це, - якась дика випадковість. Нещодавно ми знімали в Сараєво «Полювання Ханта» (трилер 2007 року режисера Річарда Шепарда. — Esquire). Наша група мала прес-конференцію, і там сиділа сором'язлива молода дівчина. Якоїсь миті вона підняла руку і сказала: «Від трьох поколінь моєї родини — від мене, від моєї матері і від моєї бабусі — я хотіла б подякувати вам, Річарде, за те, що ви все ще продовжуєте зніматися в кіно». Пам'ятаю, моєю першою думкою було «як мило». А потім я подумав: «Який же я старий».
Не скажу, що я великий фахівець у боснійській історії.
Все колись може стати краще.
Ось, що мене лякає: мені вже 60, а я жодного разу не покидав Землю.
Я помітив, що чим старшим ти стаєш, тим складніше тобі відрізняти друзів від ворогів.
Людська любов і пристрасть подібні до капіталізму. Капіталізм має на увазі постійне розширення, поширення та збільшення. Так само й людські почуття — вони весь час мають зростати.
Коли у тебе з'являються діти, ти відкриваєш для себе новий світ. Хоча б тому, що починаєш раніше вставати і бачити за вікном ранкове життя, якого раніше не бачив.
Камера завжди здатна розглянути більше, ніж людське око.
Ніхто не знає, хто я насправді.
Що мене дратує - так це увага. Я ніколи не хотів,щоб моя персона викликала якийсь інтерес. Отже, я був би щасливий, якби міг робити свою роботу і не притягувати до себе чужих очей.
Я ніколи не втрачаю можливості заплакати.
Взагалі-то буддистам (Гір сповідає буддизм. - Esquire) не властиво вбивати живі істоти. Але коли я жив у Нижньому Іст-Сайді (район Нью-Йорка, де традиційно проживають іммігранти та представники робітничого класу. — Esquire), я вбивав тамтешніх тарганів тисячами. А що мені ще лишалося з ними робити?
Дивно, що, наводячи на тебе пістолет, грабіжники завжди кажуть: «Дай мені свій гаманець» і ніколи не кажуть: «Дай мені свій інтелект».
Іноді я жалкую, що не прибув з іншої планети.
Якщо вже зробив сендвіч- треба його з'їсти.