Презентація на тему ТРИВОЖНІ ДІТИ
Подібні презентації
Презентація на тему: "ТРИВОЖНІ ДІТИ. Що таке тривожність? Тривожність - це індивідуальна психологічна особливість, яка полягає в підвищеній схильності відчувати." - Транскрипт:
2 Що таке тривожність? Тривожність – це індивідуальна психологічна особливість, що полягає у підвищеній схильності відчувати занепокоєння у найрізноманітніших життєвих ситуаціях, зокрема і тоді, коли приводу для занепокоєння немає.
3 Слід відрізняти тривогу від тривожності. Якщо тривога – це епізодичні прояви занепокоєння, хвилювання дитини, то тривожність є стійким станом. Тривожність не пов'язана з якоюсь певною ситуацією і проявляється майже завжди. Цей стан супроводжує людину у будь-якому виді діяльності. Коли ж людина боїться чогось конкретного, ми говоримо про вияв страху. Наприклад, страх темряви, страх висоти, страх замкненого простору.
6 Ознаки тривожності: 1. Не може довго працювати, не втомлюючись. 2. Йому важко зосередитися на чомусь. 3. Будь-яке завдання викликає зайве занепокоєння. 4. Під час виконання завдань дуже напружений, скований. 5. Соромиться частіше за інших. 6. Часто говорить про напружені ситуації. 7. Як правило, червоніє у незнайомій обстановці. 8. Нарікає, що йому сняться страшні сни. 9. Руки у нього зазвичай холодні та вологі. 10. У нього нерідко буває розлад стільця. 11. Сильно потіє, коли хвилюється. 12. Не має гарного апетиту. 13. Спить неспокійно, засинає важко. 14. Палохливий, багато що викликає в нього страх. 15. Зазвичай турбований, легко засмучується. 16. Часто не можестримати сльози. 17. Погано переносить очікування. 18. Не любить братися за нову справу. 19. Не впевнений у собі, у своїх силах. 20. Боїться зіштовхуватися з труднощами.
7 Критерії визначення тривожності в дитини. 1. Постійне занепокоєння. 2. Труднощі, іноді неможливість сконцентруватися на будь-чому. 3. М'язова напруга (наприклад, в області обличчя, шиї). 4. Дратівливість. 5. Порушення сну. Можна припустити, що дитина тривожна, якщо хоча б один із критеріїв, перерахованих вище, постійно проявляється у його поведінці. З метою виявлення тривожної дитини використовується також наступний опитувальник (Лаврентьєва Г. П., Титаренко Т. М.).
8 Як допомогти тривожній дитині. 1. Підвищення самооцінки. 2. Навчання дитини вмінню керувати собою у конкретних, найбільш хвилюючих її ситуаціях. 3. Зняття м'язової напруги.
11 Робота з батьками тривожної дитини. Батьки повинні щодня відзначати успіхи дитини, повідомляючи про них у її присутності іншим членам сім'ї. Крім того, необхідно відмовитися від слів, які принижують гідність дитини. Не треба вимагати від дитини вибачень за той чи інший вчинок, краще нехай пояснить, чому він це зробив. Корисно зменшити кількість зауважень. Запропонуйте батькам спробувати протягом одного дня записати всі зауваження, висловлені дитині. Увечері вони перечитають список. Швидше за все, для них стане очевидним, що більшість зауважень можна було б не робити: вони або не принесли користі, або тільки зашкодили вам і вашій дитині. Не можна загрожувати дітям нездійсненними покараннями: ("Замовкни, а то рот заклею! Піду від тебе! Вб'ю тебе!"). Вони і так бояться всього на світі. Краще, якщо батьки як профілактика, не чекаючи екстремальної ситуації, більше розмовлятимуть з дітьми, допомагатимутьїм висловлювати свої думки та почуття словами. Ласкаві дотики батьків допоможуть тривожній дитині відчути впевненість і довіру до світу, а це позбавить її від страху глузування, зради. Батьки тривожної дитини повинні бути одностайні та послідовні, заохочуючи та караючи її. Батьки тривожних дітей часто самі відчувають м'язову напругу, тому вправи релаксацію можуть бути корисні й них.