Про екологію та - шкурні питання
Тема свавілля, яке відбувається у Кривому Розі з вибуховими роботами, отримала новий виток.
Чим гірше, тим краще?
"Кривбасс вибухпром" не втомлюється повторювати, що україніт - емульсійна вибухівка, яка в 16 разів чистіша за тротиловмісну. Але, незважаючи на те, що на практиці все виглядає дещо по-іншому, місцеві чиновники зі шкіри геть лізуть, щоби частка україніту у вибухових роботах неухильно зростала. У той же час, запуск комплексу з виробництва справді чистої, безпечної та визнаної в усьому світі вибухівки анемікс, який було збудовано “Інтервибухпромом” півтора роки тому, цинічно блокується. Чиновники жодних офіційних претензій "Інтервибухпрому" не висувають. Просто анемікс та “Інтервибухпром” – це у Кривбасі дві постаті замовчування, закриті для криворізьких чиновників теми. Адже всі чудово розуміють: за законами України, законами логіки, здорового глузду та справедливості “Інтервибухпром” має працювати. Більше того, його діяльність насамперед була б вигідною криворізькій громаді та гірничорудним підприємствам. Але вся річ у тому, що тоді постраждають справді “шкурні інтереси” кількох людей. І одного з цих людей “Вісник” знайшов без особливих зусиль.
Чого боявся “Кривбасвибухпром”?
Як підкреслив Носов, зупинку робіт було викликано тим, що “Кривбасвибухпром” звернувся до суду з позовом, у якому просив заборонити ПГЗК залучати для проведення вибухових робіт будь-які інші підприємства. До розгляду справи сутнісно суддя виніс рішення про проведення вибухових робіт призупинити. Таким чином, ПГЗК у замінованому стані змушений був перебувати кілька днів — поки “Кривбасвибухпром” не відмовився від позовних вимог, І лише тодіЕкспериментальний вибух таки був здійснений, а у всіх зацікавлених служб з'явилася можливість порівняти технології двох підривних підприємств як щодо ефективності дроблення гірничої маси, так і впливу на навколишнє середовище.
А вони такі. Згідно з Актом, залучення “Інтервибухпрому” дозволило ПівдГЗК лише на одному вибуху (434,8 тисяч кубів гірської маси) заощадити понад півмільйона гривень. При цьому на підприємстві досягнуто відмінної якості дроблення гірничої маси. Показово, що експериментальний вибух на ПівдГЗК із застосуванням анеміксу був зроблений в умовах повного штилю. Час зниження концентрації отруйних газів до гранично допустимих концентрацій (ГДК) становив три години одну хвилину. Як випливає з Акту, після вибуху “Кривбасс вибухпрому” в умовах аналогічних метеоумов час зниження концентрації отруйних газів до ГДК склав 7 годин 30 хвилин.
Як кажуть в Одесі, відчуйте різницю. І, мабуть, саме цього відчуття найбільше боявся Микола Іщенко. Бо для підприємства, яке рахує гроші і дбає про те, в яких екологічних умовах житимуть і працюватимуть його співробітники, краще анемікс. А у "Кривбасвибухпрому" позиція інша: ні анемікс, ні "Інтервибухпром" Кривому Розі не потрібні.
Кому потрібен україніт
По-перше, контрольний пакет “Турбуду” (по 30%) належить українцям Вадиму Новинському та Андрію Клямку. Пакетами по 13% акцій володіють якийсь Володимир Клименко та широко відомий у Кривбасі Микола Іщенко. Кому належать ще 14% “Турбуду” – поки що залишається загадкою. Однак і інформації, що відкрилася, цілком достатньо, щоб стверджувати: лобіювання неефективного і дорогого україніту — «шкурне питання» пана Іщенка.
Саме він як людина, яка є одним із творців цієївибухівки, зробив її своєю годівницею. Працюючи в “Кривбасвибуху”, він примудрявся свою ж вибухівку собі ж і продавати. І, мабуть, так захопився цією безкорисливою справою, що став головною гальмівною системою в механізмі просування такої вибухівки, яка справді була б вигідна для всіх — і для підприємств ГМК, і для мешканців Кривбасу. І все було б не так сумно, якби в цій ситуації принципову позицію зайняли місцеві чиновники.