Про еволюцію хижих

Борофаги були падальниками. Хоч габаритами він був лише з койота, але борофаг сильно перевершував його в масі. У найбільшого виду довжина досягала метра, а висота в загривку до 60 см, а вага при цьому могла бути понад півсотні кг. Для порівняння, койот при таких же габаритах важко перевищує вагу в пару десятків кг. Через статуру борофага і схиляються до його раціону. Присадкувата міцна статура з короткими лапами не дозволяла борофагу бути успішним мисливцем. А гієноподібна будова щелеп допомагала псовому розгризати навіть стегнові кістки великих тварин.

Предками борофагів вважаються епіціони. Останні хоч і були більшими за своїх нащадків, але знову ж таки поступалися їм у масивності тіла. Епіціони були найбільшими псовими свого часу. Висота в загривку могла досягати метра.

Незважаючи на очевидну приналежність всієї підродини борофагінів до псових, вони дуже схожі на кішкоподібних гієн будовою своїх щелеп. Борофагини домінували на північноамериканському континенті 30 млн. років, показуючи неймовірну різноманітність усередині своєї систематичної групи. Так, наприклад, Epicyon haydeni досягав колосальної для псових ваги у півтора центнера і є абсолютним для всього сімейства псових рекордсменом.

Епіціони мали схоже з котячими будову черепа. Морда коротка і плеската, а у псових вона в основному витягнута і вузька. Це з раціоном доісторичних собак. Адже їм треба було перекушувати величезні кістки, а подібна будова щелеп сприяла цьому.

Epicyon haydeni і epicyon saevus мали схожу будову тіла, що викликало суперечку серед палеонтологів. Було висунуто теорія, що це два окремих виду, асамка та самець епіціону haydeni. Тільки сучасні собачі не мають такого сильного статевого диморфізму (середня відмінність у розмірах самок і самців собачих 5%). Та й зуби мають іншу будову. Так що ці два види просто обрали один еволюційний шлях, а різниця в розмірах допомагала займати різні ніші, уникаючи прямої конкуренції.

---