Про королевича, який не хотів помирати - польська казка - Казки
Польська народна казка
Один король мав єдиного сина. Раз каже він батькові:
— Батьку, ось маємо ми величезні багатства, а все ж таки померти повинні. Дай мені солдата, я піду в такі краї, де люди не вмирають.
Батько погодився. І пішли королевич із солдатом через густий ліс. Ідуть, ідуть, раптом бачать — стоять три розбійники. У розбійників цих був кінь, на якому можна було скакати по хмарах, плащ, який робив людину невидимою, брильянтовий годинник і ще діамантову кульку.
Підійшов до них королевич, стали вони його просити:
— Присудь, кому з нас цією кулькою володіти.
- Гаразд. Я цю кульку кину подалі, а ви за нею біжіть. Хто перший його схопить, той і володітиме ним.
Розбійники погодились. Кинув королевич кульку розбійники за нею з усіх ніг! Один упав — вбився на смерть, другий упав — теж задурив, третій упав — і його чорти забрали.
Королевич знайшов кулю, дав її солдатові, звелів віднести батькові і більше не повертатися. А сам сів на коня, плащ накинув, годинник у кишеню поклав і сказав:
— Неси мене, кінь, туди, де люди не вмирають.
Кінь здійнявся, під хмари злетів. Скакали вони два дні і прискакали до такого королівства, де люди не вмирають.
У тамтешнього короля донька була. Сподобалася вона королевичу, і весілля зіграли. Пожили вони скількись, потім королевич за рідними місцями засумував. Говорить дружині:
— Поїду-но я ненадовго до батька і незабаром повернуся.
А дружина йому каже:
- Не їзди. Як же ти туди дістанешся?
— Мовчи, дурна баба! Я сюди дістався, а назад уже давно дістануся.
Сів на коня і поїхав.
Доскакав він до королівства свого батька, та бачить зверху тільки воду та каміння. Придивився, прислухався,чує: його колишній слуга говорить його колишній служниці:
— І куди ж це пан запропастився?
— Мабуть, чорти його в пекло потягли.
Королевич почув це, опустився на своєму коні з хмар і хотів служниці по щоках надавати — щоб не бовкала, ніби його чорти в пекло потягли.
Але це була не служниця, це смерть служницею прикинулася. Побачила смерть, що він спустився на землю, і каже:
— Ага, милий, з'явився! Ось я тебе й упіймала.
Королевич одразу помер. Кінь його повернувся до дружини королевича. Вона побачила коня, заплакала:
— Біда, мабуть, сталася, коли кінь прийшов, а чоловіка нема!
Сіла на коня і поскакала до того лісу, де чоловік помер. Побачила його мертвого, так убивалася по ньому, що й сама скоро з горя померла. А кінь повернувся назад, до королівства, де люди не вмирають. Там і жив, доки роботою не вморили. *********************** Казки Польщі