ПУХЛИНА ВІЛЬМСА (АДЕНОМІОСАРКОМУ НИРКИ)

Хірургічна онкологія - SURGERY.SU – 2009

Пухлина Вільмса (ембріональна аденоміосаркома нирки)- зустрічається частіше у дитячому віці і є наслідком порушення нормального ембріонального розвитку тканин, що призводить як до утворення пухлини, так і до виникнення інших аномалій.

Симптоми пухлини Вільмса. Симптоми захворювання на ранніх стадіях можуть бути відсутніми. Зазвичай виникають неясні болі в животі, може виявлятися пухлина в животі під час огляду та пальпації (обмацування) дитини. Спостерігається слабкість, нездужання, втрата апетиту, блідість шкіри (внаслідок анемії), так підвищена температура, можливе підвищення артеріального тиску. На пізніх стадіях виникають постійні болі, асцит (великий живіт внаслідок накопичення в ньому рідини через передавлювання нижньої порожнистої вени), набряклість кінцівок, варикоцеле (варикозне розширення вен насіннєвого канатика).

Метастазування пухлини Вільмса. Пухлина досить швидко метастазує. Спочатку в найближчі лімфатичні вузли, потім у легені, печінку та інші органи.

Діагностика пухлини Вільмса:

  • Клінічні дані Спостерігається посилення малюнка вен живота, асцит (скупчення рідини в черевній порожнині), асиметричний живіт, варикоцеле (розширення вен яєчка). Пухлина досить часто і легко виявляється пальпаторно не тільки фахівцем, а й батьками, що зазвичай змушує звернутися за допомогою до лікаря.
  • Дані медичної візуалізації. До них відносяться:
  • ультразвукове дослідження
  • рентгенівська комп'ютерна томографія
  • магніторезонансна томографія
  • сцинтиграфія нирки
  • оглядова рентгенографія
  • екскреторна урографія
  • ниркова ангіографія.
  • Данілабораторної діагностики крові та сечі. Виявляють еритроцитурію, протеїнурію, лейкоцитурію, підвищену ШОЕ тощо.

    • Лікування пухлини Вільмса.Найкращі результати дає поєднання оперативного, променевого та хіміотерапевтичного методів.

    Хірургічне лікування зазвичай зводиться до видалення ураженої нирки, а також одиничних метастазів пухлини до інших органів при їх виявленні.

    Променева терапія найчастіше проводиться слідом за оперативним втручанням, але може проводитись і двома курсами – до та після операції. При неможливості проведення оперативного втручання променеву терапію використовують самостійно або разом із хіміотерапією.

    Поліхіміотерапія також може використовуватися до і після хірургічного лікування, а також як самостійний метод.

    У дітей до року виживання досягає 90%, тоді як після 5 років виживання менше 50%.