Радіація безпечна
Уейд Аллісон (Wade Allison), незалежний експерт у галузі медицини та радіаційного захисту Оксфордського університету, вважає, що людський організм набагато стійкіший до впливу радіації, ніж вважалося раніше.
Слово "радіація" лякає людей, і це не дивно. Ще з часів холодної війни страшні картини випаленої пустелі та смертельного випромінювання змушують людей уникати будь-якого контакту з радіацією. Поява ядерної енергетики та аварії на АЕС лише посилили це ставлення.
За останні півстоліття вчені значно збагатили свої знання про рентгенівське опромінення через розвиток клінічної медицини, радіобіології та аварій, таких як катастрофа на Чорнобильській АЕС у 1986 році. Так, встановлено, що висока разова доза радіації є смертельною, і це доводить доля 237 пожежників, які в перші дні аварії на ЧАЕС зазнали сильного опромінення. Протягом кількох тижнів 28 пожежників загинули, 27 з них отримали дози понад 4 зіверти (1 зіверт дорівнює приблизно 100 рентгенів).
Проте багато людей отримують набагато більші дози, хоч і в інших обставинах. Наприклад, ракова пухлина гине при променевій терапії від дози більше 40 зівертів. Під час цієї процедури здорові тканини поблизу пухлини отримують дози близько 20 зівертів, що в 20000 разів вище за рекомендований річний ліміт і щонайменше в п'ять разів вищі за смертельну дозу, яку отримали пожежники в Чорнобилі. Щоб вижити за таких доз, вкрай важливо проводити опромінення в кілька етапів протягом чотирьох-шістох тижнів. У цьому випадку кожен день здорові клітини отримують близько 1 зіверт і встигаютьвідновитися, а пухлинні клітини отримують вищі дози та гинуть.
Але як щодо довгострокових наслідків опромінення? З'ясувалося, що дуже рідко пошкоджені радіацією і клітини, що не відновилися, ставляться причиною ракових захворювань. Про це свідчать багаторічні спостереження після ядерних бомбардувань японських міст Хіросіма і Нагасакі. Згідно з представленими даними, до 2000 року 7,9% жителів цих міст, що вижили, померли від раку. При цьому за той же час у інших японських містах від раку померли 7,5% людей аналогічного віку. Це показує, що ризик виникнення ракових захворювань, пов'язаний із опроміненням, дуже малий у порівнянні з іншими причинами раку.
У тих, хто опромінюється на рівні 0,1 зіверт, не спостерігається підвищеної схильності до лейкемії, вони можуть не побоюватися збільшення кількості випадків каліцтва, хвороб серця та порушень перебігу вагітності. На думку Уейда Аллісона доза в 0,1 зіверт є безпечним рівнем одноразового опромінення. Наші органи, пристосовані в ході еволюції до самовідновлення, в принципі дозволяють встановити верхню межу дози опромінення в 5 зіверт, на тлі отримання не більше 0,1 зіверт на місяць.
Нові дані передбачають збільшення загальновизнаної норми опромінення у 1000 разів і мають заспокоїти громадськість, налаштовану проти будь-яких джерел радіоактивного опромінення.
Зміна допустимої норми опромінення обіцяє чималу комерційну вигоду – забезпечення радіаційної безпеки з'їдає левову частку рентабельності АЕС. Крім того, зміниться підхід до утилізації ядерних відходів, які за великим рахунком завдають біосфері планети менше шкоди, ніж величезні викиди вуглекислого газу та витік нафтопродуктів.