Радіаційний фонд, Нові Вісті
Колишній ліквідатор аварії на ЧАЕС Анатолій Григоров з Підмосков'я судився більше року і досяг щомісячної виплати з відшкодування шкоди здоров'ю в 153 тис. 703 рублі. Отримавши гроші, 63-річний інвалід другої групи вирушив узимку відпочивати на тепле море до Домініканської Республіки. Відпочив, повернувся і помер - позначився недолікований рак підшлункової залози і набряк легені, що розвинувся на його тлі.
Григоров був не єдиним ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС, який отримував надхмарні для українських пенсіонерів гроші. За офіційними даними, виплати понад 100 тис. рублів на місяць отримують 422 з нині 154 тис. ліквідаторів. Більшості ж платять від 2 до 31 тис. рублів. Причина таких відмінностей – дві паралельно існуючі у законодавстві порядку їх розрахунку. Один порядок існує з 1992 року та передбачає виплату залежно від заробітку у Чорнобилі. Тодішню зарплату (потрійний оклад за роботу в зоні зараження та четверну за роботу на самій станції) індексують з урахуванням інфляції, помноженої на ставку рефінансування Центробанку. Другий порядок запровадили у 2001 році, встановивши фіксовані суми залежно від стану здоров'я ліквідатора та року роботи у Чорнобилі. Найбільше отримують інваліди першої групи, які довели, що їхня інвалідність пов'язана з чорнобильською радіацією. Найменше – ліквідатори 1989–1990 років, оскільки вважається, що радіації їм дісталося менше.
Коли чиновники перевели всіх ліквідаторів на фіксовані виплати, чорнобильці не погодилися і почали позиватися. Спочатку – індивідуально. Тепер Спілка «Чорнобиль» подала позов до Конституційного суду, щоб усім ліквідаторам платили, виходячи з їхньої чорнобильської зарплати. Ще у позові вимагають, щоб вдовам чорнобильців платили половину цієї великоївідсудженої суми, а не маленької фіксованої. Чинний же з 2001 року порядок виплат чорнобильці хочуть визнати неконституційним, тому що він погіршив їхнє становище, а Конституція забороняє приймати закони, які погіршують становище громадян.
Поки що вдовам нерідко взагалі нічого не дістається від компенсацій померлого чоловіка, як не дісталося вдові Анатолія Григорова Зої Григорової. «Суд визнав, що я не перебувала на утриманні чоловіка. Піддався на магію цифр», – скаржиться пані Григорова. Вона так само, як чоловік, працювала в Чорнобилі, так само стала інвалідом і так само після року позовів відсудила собі підвищені виплати у сумі близько 60 тис. на місяць. Але Григорова наполягає, що має право ще на половину від 153 тис. рублів, які платили її чоловікові: «У Хімках є вдова, яка в жодному Чорнобилі не була і не інвалід, а отримує 64 тисячі – більше за мене!»
Скільки отримуватиме кожен чорнобилець, залежить від його наполегливості у боротьбі з чиновниками. Володимир Бондаренко із Спілки «Чорнобиль» розповідає «НІ» про Алевтину Бутиркіну із міста Фоміно Брянської області. Пані Бутиркіна була змушена звільнитися з роботи, щоб доглядати свого хворого чоловіка-чорнобильця. А коли чоловік помер і жінка прийшла до Пенсійного фонду, то отримала відповідь, що їй нічого не належить. У «Союзі Чорнобиль» Алевтині Бутиркіної допомогли – жінка відсудила пенсію втратою годувальника в 3,6 тис. рублів на місяць та посвідчення чорнобильця, що дає право на 50-відсоткову пільгу при сплаті ЖКГ. Бондаренко каже, що ще у 2009 році вийшло роз'яснення МОЗ, згідно з яким для вдови достатньо факту смерті чоловіка «внаслідок чорнобильської катастрофи», і доводити, що жінка була на утриманні у померлого, не потрібно.
Коли Бондаренко закінчує із цією таблицею, вінвідкриває інший файл, де таблицями заповнено 15 сторінок. Це розрахунок боргів держави перед чорнобильцями у зв'язку з тим, що коли у 2001 році ухвалили закон про фіксовані виплати, у цьому ж законі була обіцянка щорічно їх індексувати. Але насправді індексувати виплати почали лише 2005 року. Володимир Бондаренко розрахував, що простому ліквідатору через це недоплатили 162 тис. рублів, а інвалідам першої, другої та третьої групи – 1 млн. 293 тис., 699 тис. та 340 тис. рублів кожному відповідно. Ось тільки багато чорнобильців цього не знають. Як не знають, що за виплатою на оздоровлення треба звертатися щороку і сотні мільйонів незатребуваних рублів повертаються до бюджету.
Немає інвалідності – немає квартири
Сім'я ліквідатора мешкає на першому поверсі старої хрущовки та займає меншу з двох кімнат – 11,8 кв. метрів. У кімнаті розміщуються ліжко ширше, де сплять подружжя Павлов, ліжко вже, де спить їх 22-річна дочка, маленька шафа, маленький комп'ютерний стіл, і залишається ще трохи місця, яке вночі займає розкладене крісло-ліжко, де спить 20-річний син. Стеля у квартирі чорно-коричнева: згнила оргаліт через затоплення з верхнього поверху, де донедавна був склад.
Павлов же нікого обманювати не став: «Хлопці хитріші давно оформили групу. Але треба в лікарні повалятися місяці зо три. А сім'я на що житиме?» Ліквідатор працює водієм на будівництві і є єдиним годувальником. Дружина Тетяна не працює через хворобу і важко ходить по квартирі. Але офіційно також не інвалід. Ми законів усіх не знаємо, а нам ніхто не говорить. Я ходила до знайомої до суду, а вона сказала, що треба було раніше позиватися до суду», – розповідає Тетяна.
Ми сидимо на маленькій кухні, де за столомпоміщаються лише троє (коли збирається вся сім'я, четвертий їсть за комп'ютерним столом у кімнаті). Сергій Павлов згадує, що будинок їх збудований на місці колишнього ставка, через вогкість фундамент давно згнив, і тепер будинок має піти під знесення. Сергій та Тетяна починають розмірковувати, скільки квартир їм належить, якщо будинок знесуть. Тетяна стверджує, що дві: одну як черговикам, а другу – від інвестора за їхню приватизовану кімнату. "Можуть і не дати дві", - сумнівається Сергій.
Гаряча вода повз водопровід
Кабінет голови Спілки «Чорнобиль» В'ячеслава Гришина прикрашає ікона «Чорнобильський врятував»: праворуч – чоловіки у захисних костюмах та протигазах, ліворуч – жінки у білих чернечих накидках, а вгорі ширяє Ісус Христос. Напередодні 25-х роковин Чорнобиля Гришин нарозхват: дзвонять кожні кілька хвилин і то запрошують на захід, то просять надіслати ліквідатора виступити перед школярами. У перервах між дзвінками Гришин гортає на моніторі присвячену чорнобильцям голову Федеральної цільової програми «Житло». Програма передбачає в 2011-2015 роках виділити 25 млрд рублів на купівлю 11,6 тис квартир для сімей ліквідаторів. Але основні витрати заплановані на 2014–2015 роки, а цього та наступного року чорнобильцям дадуть лише 422 квартири. Тому Гришин програмі не вірить: «Через два роки переглянуть та скажуть – грошей немає. Скільки разів так було».
На думку Гришина, чиновники вичікують, щоб чорнобильців більше померло, і тоді «менше буде черга». Ще у 2009 році ліквідатори виграли позов у Конституційному суді з приводу того, щоб тих, хто став на житловий облік після 2005 року, поміщали, як і раніше, у пільгову чергу, а не в загальну. Але відповідний закон не ухвалено досі, і рішення Конституційного суду недіє. Тягнуть чиновники навіть у дрібницях. Наприклад, уряд ухвалив виділити гроші на зйомки фільму «Голоси Чорнобиля». Але оголошений Міністерством культури тендер ще не завершено, і чорнобильці знімали фільм на свої гроші, щоби встигнути до 25-ї річниці.
В'ячеслав Гришин стверджує, що заощаджують і на медичній допомозі чорнобильцям. Безкоштовних ліків доводиться чекати місяцями, і тому багато хто відмовляється від пільги та беруть грошима по 1,7 тис. рублів на місяць, тоді як ліків часто треба на значно більшу суму. Постійно зменшується список хвороб, через які інвалідів-ліквідаторів визнають інвалідами у зв'язку з аварією на ЧАЕС. За словами Гришина, типові хвороби чорнобильців – це пухлини, судинні захворювання, збільшення щитовидної залози та психічні розлади: «Медики знають поєднання хвороб, що виникають у зв'язку з опроміненням. А в МОЗ кажуть, що на рак хворіють і без радіації». За даними МОЗ, минулого року інвалідами визнали 57% чорнобильців, які звернулися за цим статусом.
Член правління Спілки «Чорнобиль» Олександр Великін трохи пізніше кричатиме «Соромно!» та трясти листком паперу з переліком безкоштовних процедур, на які за законом має право чорнобильець: консультація терапевта та аналізи крові та сечі, а всі інші обстеження – за власний рахунок.
Заступник керівника Роструда Іван Шкловець відзвітував, що ще кілька років тому борги за відсудженими чорнобильцями виплати становили 14,5 млрд. рублів, а зараз залишилося лише 207 млн.
Чорнобилець із Петербурга Сергій Куліш розповідає «НІ», що існує «цілий конвеєр», коли чорнобильцям «роблять інвалідність», а потім від їхнього імені відсуджують від держави сотні тисяч рублів на місяць в обмін на відкат у 50%: «Пишуть розписки – наблагодійність. А не платитимеш – позбавлять інвалідності». Чорнобильці не приховують, що видача документів перетворилася на бізнес: стати ліквідатором коштує від 15 тисяч рублів, пов'язати інвалідність з аварією на ЧАЕС – від 150 тисяч рублів. В'ячеслав Гришин визнає, що деякі організації, які направляли співробітників до Чорнобиля, дають довідки і тим, хто у Чорнобилі не був, але всіх «нових» ліквідаторів намагаються перевіряти.