Резанов Микола Петрович wiki Факти про Україну
до призначення послом до Японії
Народився в збіднілій дворянській родині в Петербурзі. Після його народження батька призначили головою цивільної палати губернського суду в Іркутську.
У дитинстві здобув домашню освіту, дуже гарну. Знав п'ять іноземних мов.
Існує думка, що цьому сприяла Катерина ІІ. 1780 року під час її поїздки Кримом Микола особисто відповідав за її безпеку. А йому було лише 16 років.
Потім щось сталося і Микола залишив військову службу і надовго зник з оточення імператриці.
Вступив до псковського цивільного суду.
Потім новий різкий стрибок кар'єри. Його викликали в Петербург і дали місце начальнику канцелярії у графа М. Г. Чернишова, а потім перевели на ту саму посаду до Державіна. У 1791-1793 роках - правитель канцелярії Гаврила Романовича Державіна, кабінет-секретаря Катерини II. Таким чином, через 11 років знову увійшов у поле зору Катерини II.
Тодішній лідер Катерини II Зубов вважав Резанова небезпечним конкурентом. І сучасники вважали, що саме ревнощі Зубова Микола завдячує відрядженням до Іркутська.
У 1794 році Резанов за дорученням Зубова вирушає до Іркутська. Резанов бере участь у інспекції діяльності компанії сибірського купця Григорія Івановича Шеліхова.
Зубов натякнув Резанову, що коли він повернеться до Петербурга, то на волі довго не затримається.
Відразу після смерті Катерини II та падіння графа Зубова Резанов повертається до Петербурга.
Імператор Павло прийняв його добре і погодився з його проханням про створення на основі промислів покійного Шеліхова російсько-американської компанії. Представництво цієї компанії засновувалося в Петербурзі, пайовиками стали і члени імператорської сім'ї. Главою компанії призначилиРезанова та трохи пізніше його зробили обер-секретарем Урядового сенату.
Але вже новий імператор Олександр I, не бажаючи відпускати Резанова у відставку, призначає його в 1803 році першим українським посланцем до Японії для налагодження торгівлі між країнами. Це було досить проблематичне доручення Крузенштерну, оскільки Японія протягом останніх 150 років вела політику жорсткого ізоляціонізму.
Це посольство було вирішено поєднати з першою українською навколосвітньою експедицією на кораблях «Надія» та «Нева» під командуванням Крузенштерна (1803—1806). Указом імператора Резанова нарівні з Крузенштерном було призначено главою експедиції.
посольство Японії
Рєзанов не стримався і наговорив сановнику зухвальства і зажадав все це перекласти. Незважаючи на це, Резанов увійшов до японських підручників історії як людина дуже гідна і поважна.
Посол Резанов, уповноважений укласти торговельний союз із Японією, мав також ще «придбати острів Сахалін, не залежний ні від китайців, ні від японців». Поводився він вкрай нетактовно. /.../ Якщо вірити Крузенштерну, то Резанову на аудієнції було відмовлено навіть у стільці, не дозволили йому мати при собі шпагу і «у міркуванні нетерпимості» він був навіть без взуття. І це посол, український вельможа! Здається, важко менше виявити переваги. Зазнавши повного фіаско, Резанов захотів помститися японцям. Він наказав морському офіцеру Хвостову налякати сахалінських японців, і наказ цей був відданий не зовсім у звичайному порядку, якось криво: у запечатаному конверті, з неодмінною умовою розкрити і прочитати лише після прибуття на місце.
Договір із Японією укласти не вдалося, і експедиція повернулася до Петропавловська.
Американський період
У Петропавловську Резанов дізнався, щоКрузенштерна нагородили орденом Св. Анни II ступеня, а йому завітали лише табакерку обсипану діамантами та звільнили від подальшої участі у першій навколосвітній експедиції, наказавши провести інспекцію українських поселень на Алясці.
Прибувши до Ново-Архангельська на острів Сітха Резанов застав українську колонію у жахливому стані. Поселенці просто вимирали з голоду, оскільки продукти їм доставлялися через весь Сибір до Охотська, далі морем. На це витрачалися місяці і вони приходили зіпсованими.
Резанов купив у купця Джона Вульфа судно «Юнона» повне продуктів та віддав їх поселенцям. Але до весни цих продуктів не вистачило б, тому Резанов наказав збудувати ще одне судно «Авось». Після побудови, відправив ці два судна на південь, до Каліфорнії за продуктами і встановити торговельні відносини з іспанцями (Каліфорнія в той час належала іспанцям).
Отже, з його доповідей він не виглядає людиною, яка втратила голову від кохання. Корабельний лікар вважав, що має якісь дипломатичні види.
Свідки подій вважали, що з боку Кончіти було більше розрахунку, ніж пристрасті. Рєзанов постійно вселяв їй думку про розкішне життя в Україні при імператорському дворі. І незабаром вона тільки мріяла стати дружиною українського камергера. Батьки возили її на сповідь, переконували до відмови, але рішучість її зрештою всіх заспокоїла. І вирішили залишити рішення за римським престолом, але погодилися заручити молодих.
Після цього на «Юнону» почали привозити продукти в такій кількості, що нікуди вже було вантажити.
Одразу після заручення, Резанов подався назад. Він сподівався просити клопотання імператора перед папою римським про згоду на шлюб. За його розрахунками на це мало піти два роки. Кончіта запевнила його, що чекатиме.
Перед від'їздом до Петербурга, Резанов послав загони своїх людей у Каліфорнію для пошуку потрібного місця для організації Південних поселень в Америці. Таке поселення було організовано та проіснувало 13 років.
Американський адмірал Ван Дерс стверджував:
Проживи Резанов на десять років довше, і те, що ми називаємо Каліфорнією та Американською Британською Колумбією, було б українською територією.
Йому було 42 роки. За 60 років Україна продала Аляску.
Кончіта не чекала Резанова (як у рок-опері) 35 років. Вона трохи більше року, щоранку ходила на мис, сідала на каміння і дивилася на океан. Нині на цьому місці опора мосту «Золоті ворота». У 1808 році вона дізналася про смерть Резанова і про те, що вона вільна.