Розповіді моєї бабусі перед смертю.
Це було тоді, коли я ще ходив до школи. Час після школи я любив проводити у бабусі, хоч є ще й батьківська квартира: там жили батько та мати – у нас дві квартири у місті.
Коли я жив із бабусею, ми спали завжди в одній кімнаті – у спальні. Ліжка стояли окремо: я спав на одній, а бабуся на іншій. Але за той час, поки я жив у неї, ніяких дива не було.
Мені доводилося жити все частіше з батьком і матір'ю, бо поряд була школа, і мені було ближче ходити туди. А бабуся залишалася сама. Якось вона розповіла про випадок: коли вона лягла спати (а перед сном вона завжди молилася) і, вже майже засинала, відчула, як щось над нею нахилилося. Воно дихало в обличчя і вимовляло такі слова пошепки: «Ви моліться, так і моліться». Після того випадку, коли вона знову залишилася сама, розповіла, що після того, як вона помолилася і лягла спати (а біля її ліжка біля вікна стояла табуретка, а на ній був великий вазон), вона почула звук. Описувала його так, ніби щось копитами цокало біля її ліжка та вікна з вазоном, хоча вона нікого й не бачила.
Останній випадок був таким: коли в мене мати посварилася з батьком, вона пішла ночувати до бабусі, а я залишився один із батьком в іншій квартирі. Мати лягла спати в ту саму кімнату, де і я з бабусею ночував. І тут посеред ночі мати прокинулася від бабусиних слів: «Пішло звідси, пішло, чого витріщилося?». Мати відразу схопилася і запитала: «Мама (бабуся була мамою моєї мами), що сталося?». А вона сказала: «Людочко, ти не повіриш: нависло наді мною щось маленьке, витрішкувате і волохатие; зі злим оскалом і з величезними кігтями. І воно готове було вчепитися в мене».
Після всього цього пройшов якийсь час, і бабуся перенесла важкий інсульт, аза тиждень вона померла.
Новина відредагувавElfin- 2-08-2013, 09:30