Шовдар (свинячий окіст копчений)
Окрім фарбувань та паски, на Закарпатті у великодньому кошику почесне місце належить шовдареві. Копчений свинячий окіст має бути в коморі справжнього закарпатського "газди".
Адже їм, тонко порізаним, смакують після того, як приходять із церкви, де святили паску. Він замінює кілька страв - просто порізаним не потребує нічого додати. Можна їсти із хлібом. Можна засмажити. Ну, і закуска добра, а також і база для святкової випивки.
Готується шовдар досить просто. Спочатку треба добре засолити, тобто запацувати. Лише так він має шанс зберегтися від часу, це робиться в сольовому розчині щонайменше два тижні. А іноді можна і долити розсіл - прокип'ячену солону воду з лавровим листом. Потім треба не менш якісно прокоптити. Для цього "газди" мають у дворі димник. Коптять шовдар, або, як кажуть на Закарпатті, "будять шовдар" не лише для тривалого збереження. Аромат справжнього диму – обов'язковий. Ну, будиться переважно на червоній сливі, або з вишні дровах, і воно тоді має свій специфічний запах.
Якнайкраще закопчений шовдар - але важливо не перестаратися і не обвуглити - не тільки смачна святкова страва. Але вже частина закарпатського фольклору, словом "шовдар" все сказано. Але додам: це і річ, назву якої ми пишемо з великої літери Ш – Шовдар, а слова москва і навіть ужгород та київ можемо писати з маленькою. Шовдар цілком може стати відомим на весь світ закарпатським спеціалітетом - вважають на Закарпатті, де переконують: він нічим не гірший від знаменитого іспанського хамона (музей якого, до речі, нещодавно відкрили у Барселоні). А біля Ужгорода вже й пам'ятник шовдареві є.