Сюжет комедії Мольєра «Міщанин у дворянстві»
Колекція шпаргалок шкільних творів. Тут ви знайдете шпору з літератури та української мови.
Сюжет комедії Мольєра «Міщанин у дворянстві»
Здавалося б, чого ще потрібно поважному буржуа пану Журдену? Гроші, сім'я, здоров'я - все, що тільки можна побажати, має. Так ні, заманулося Журдену стати аристократом, уподібнитися знатним панам. Манія його завдавала маси незручностей і хвилювань домочадцям, зате була на руку безліч кравців, перукарів і вчителів, які обіцяли за допомогою свого мистецтва зробити з Журдена блискучого знатного кавалера. Ось і тепер двоє вчителів – танців та музики – разом зі своїми учнями чекали появи господаря будинку. Журден запросив їх для того, щоб вони веселою і вишуканою виставою прикрасили обід, який він влаштовував на честь однієї титулованої особи.
Представивши перед музикантом і танцюристом, Журден насамперед запропонував їм оцінити свій екзотичний халат - такий, за словами його кравця, вранці носить усі знати - і нові лівреї своїх лакеїв. Від оцінки смаку Журдена, очевидно, безпосередньо залежав розмір майбутнього гонорару знавців, тому відгуки були захопленими.
Халат, втім, став причиною деякої затримки, оскільки Журден довго не міг вирішити, як йому зручніше слухати музику - в ньому чи без нього. Вислухавши ж серенаду, він вважав її прісною і своєю чергою виконав жваву вуличну пісеньку, за яку знову удостоївся похвал і запрошення окрім інших наук зайнятися також музикою з танцями. Прийняти це запрошення Журдена переконали запевнення вчителів у цьому, кожен знатний пан неодмінно навчається і музиці, і танцям.
До прийдешнього прийому вчителем музики було підготовлено пасторальний діалог. Журдену він узагалом сподобався: якщо вже не можна обійтися без цих вічних пастушків і пастушок - гаразд, хай собі співають. Представлений вчителем танців та його учнями балет припав Журденові зовсім до душі.
Окрилені успіхом у наймача, вчителі вирішили кувати залізо, поки що гаряче: музикант порадив Журдену обов'язково влаштовувати щотижневі домашні концерти, як це робиться, за його словами, у всіх аристократичних будинках; вчитель танців тут же почав навчати його найвишуканішому з танців - менуету.
Вправи в витончених рухах тіла перервав вчитель фехтування, викладач науки наук - вміння завдавати ударів, а самому таких не отримувати. Вчитель танців та його колега-музикант дружно не погодилися із заявою фехтувальника про безумовний пріоритет вміння битися над їхніми освяченими віками мистецтвами. Народ підібрався захоплюючий, слово за слово - і через кілька хвилин між трьома педагогами зав'язалася бійка.
Коли прийшов учитель філософії, Журден зрадів - кому як не філософу навчити битися. Той охоче взявся до справи примирення: згадав Сенеку, застеріг противників від гніву, що принижує людську гідність, порадив зайнятися філософією, цією найпершою з наук… Тут він переборщив. Його стали бити нарівні з іншими.
Пошарпаний, але все ж таки униклий учитель філософії, зрештою, зміг приступити до уроку. Оскільки Журден відмовився займатися як логікою - слова там аж надто хитромудрі, - так і етикою - до чого йому наука стримувати пристрасті, якщо все одно, якщо вже розійдеться, ніщо його не зупинить, - учений чоловік почав присвячувати його в таємниці правопису.
Практикуючись у вимові голосних звуків, Журден радів, як дитина, але коли перші захоплення минули, він розкрив вчителю філософії великий секрет: він,Журден, закоханий у якусь великосвітську жінку, і йому потрібно написати цій жінці записочку. Філософу це була пара дрібниць - чи в прозі, чи в віршах… Однак Журден попросив його обійтися без цих самих прози та віршів. Чи знав поважний буржуа, що тут його чекало одне з найбільш приголомшливих у житті відкриттів - виявляється, коли він кричав служниці: «Ніколь, подай туфлі та нічний ковпак», з його вуст, подумати тільки, виходила чиста проза!
Втім, і в області словесності Журден був все ж таки не ликом шитий - як не намагався вчитель філософії, йому не вдалося поліпшити написаний Журденом текст: «Прекрасна маркіза! Ваші прекрасні очі обіцяють мені смерть від кохання».
Філософу довелося піти, коли Журден доповіли про кравець. Той приніс новий костюм, зшитий, звичайно, за останньою придворною модою. Підмайстри кравця, танцюючи, внесли обнову і, не перериваючи танцю, одягли в неї Журдена. При цьому дуже постраждав його гаманець: підмайстри не скупилися на втішні «ваша милість», «ваше сіятельство» і навіть «світлість», а надзвичайно зворушений Журден – на чайові.
У новому костюмі Журден мав намір прогулятися вулицями Парижа, але дружина рішуче проти цього його наміру - і без того над Журденом сміється півміста Взагалі, на її думку, йому пора вже було одуматися і залишити свої дурні примхи: до чого, питається, Журдену фехтування, якщо він не має наміру нікого вбивати? навіщо вчитися танцям, коли ноги і без того ось-ось відмовлять?
Заперечуючи безглуздим доводам жінки, Журден спробував вразити її зі служницею плодами своєї вченості, але без особливого успіху: Ніколь спокійнісінько вимовляла звук «у», навіть не підозрюючи, що при цьому вона витягує губи і зближує верхню щелепу з нижньою, а рапірою вона запросто завдала Журденукілька уколів, які він не відбив, оскільки неосвічена служниця колола не за правилами.
У всіх безглуздях, яким вдавався її чоловік, пані Журден звинувачувала знатних панів, які з недавніх пір почали водити з ним дружбу. Для придворних франтів Журден був звичайною дійною коровою, він же, у свою чергу, був у впевненості, що дружба з ними дає йому значні - як їх там - пре-гативи.
Одним із таких великосвітських друзів Журдена був граф Дорант. Щойно увійшовши до вітальні, цей аристократ приділив кілька вишуканих компліментів новому костюму, а потім швидко згадав про те, що сьогодні вранці він говорив про Журдена в королівській опочивальні. Підготувавши таким чином ґрунт, граф нагадав, що він повинен своєму другу п'ятнадцять тисяч вісімсот ліврів, так що тому прямий сенс позичити йому ще дві тисячі двісті - для рівного рахунку. На подяку за цей і наступні позики Дорант взяв на себе роль посередника в серцевих справах між Журденом і предметом його поклоніння - маркізою Доріменою, заради якої і затівався обід з поданням.
Пані Журден, щоб не заважала, цього дня була відправлена на обід до своєї сестри. Про задум чоловіка вона нічого не знала, сама ж була стурбована пристроєм долі своєї дочки: Люсіль начебто відповідала взаємністю на ніжні почуття юнака на ім'я Клеонт, який як зятя дуже пасував пані Журден. На її прохання Ніколь, зацікавлена в одруженні молодої пані, оскільки сама вона збиралася заміж за слугу Клеонта, Ков'єля, привела юнака. Пані Журден одразу ж відправила його до чоловіка просити руки дочки.
Однак першій і, по суті, єдиній вимогі Журдена до претендента на руки Люсіль Клеонт не відповідав - він не був дворянином, тоді як батько хотів зробити дочку в гіршому випадку маркізою, а то йгерцогинею. Отримавши рішучу відмову, Клеонт зажурився, але Ков'єль вважав, що ще не все втрачено. Вірний слуга задумав зіграти з Журденом один жарт, добре, що у нього були друзі-актори, і відповідні костюми були під рукою.
Тим часом доповіли про прибуття графа Доранта та маркізи Дорімени. Граф навів даму на обід аж ніяк не з бажання зробити приємне господареві вдома: він сам давно доглядав вдову маркізу, але не мав можливості бачитися з нею ні в неї, ні в себе - це могло б скомпрометувати Дорімену. До того ж усі шалені витрати Журдена на подарунки та різноманітні розваги для неї він спритно приписував собі, чим кінець кінцем підкорив-таки жіноче серце.
Неабияк потішивши благородних гостей химерним незграбним поклоном і такою ж вітальною промовою, Журден запросив їх за розкішний стіл.
Маркіза не без задоволення поглинала вишукані наїдки під акомпанемент екзотичних компліментів дивакуватого буржуа, коли вся краса несподівано була порушена появою розгніваної пані Журден. Тепер вона зрозуміла, навіщо її хотіли спровадити на обід до сестри - щоб чоловік міг спокійно спускати грошики з сторонніми жінками. Журден з Дорантом заходилися запевняти її, що обід на честь маркізи дає граф і він же за все платить, але запевнення їх жодною мірою не стримали запал ображеної дружини. Після чоловіка пані Журден взялася за гостю, якій мало б бути соромно вносити розлад у чесне сімейство. Збентежена й скривджена маркіза встала з-за столу і покинула господарів; слідом за нею пішов Дорант.
Тільки знатні пани пішли, як доповіли про нового відвідувача. Ним виявився перевдягнений Ков'єль, який представився другом батька пана Журдена.що не є справжнім дворянином. Розрахунок Ков'єля виправдався: після такої заяви він міг розповідати все, що завгодно, не побоюючись, що Журден засумнівається в правдивості його промов.
Козьель розповів Журдену, що до Парижа прибув його хороший приятель, син турецького султана, божевільно закоханий у нього, Журдена, дочку. Син султана хоче просити руки Люсіль, а щоб тесть був гідний нової рідні, він вирішив присвятити його в мамці, по-нашому - паладини. Журден був у захваті.
Сина турецького султана представляв переодягнений Клеонт. Він висловлювався на моторошній тарабарщині, яку Ков'єль нібито перекладав французькою. З головним турком прибули покладені муфтії та дервіші, які від душі повеселилися під час церемонії посвяти: ока вийшла дуже колоритною, з турецькими музикою, піснями та танцями, а також з ритуальним побиттям палками, що присвячується.