Скутість льодом
Серед заплутаних доріг, Серед блукаючих людей... Від холоду хто не здригся? Задоволений життям хто своїм?
Лише купи льоду серед доріг. Серця людей вкриті льодом. До чого тут Вишній, Світлий Бог? Як низький, страшний темний будинок.
Хто скований льодом, той без кохання. Не можна любити шматочок льоду... Льод нелюдимий, печатка зірви... Льод – лише замерзла вода.
Світло відбивається у льоду, але це життя не дає ... Куди по смерті я піду? Льод мертвий життя в собі несе.
Нам бракує теплоти. Теплом лише можна життя повернути. Теплом зігріюся я і ти. Устигни зігрітися і заснути.
Як мені хочеться тепла! Я бачу будиночок біля річки... Річка кохання навколо текла, І відпочивали старі люди...
Серед заплутаних умів, Серед застиглих у кригу сердець Нам не бачити любові основ, Усьому приходить тут кінець!
Життя вмирає без кохання, Все замерзає без тепла! Я чую крик: "Кохання розіпни", Щоб правити в людях не могла.
Лід запанував на Землі. З льоду тут будуються палаци. Все без кохання, все у ворожнечі. З льоду тут "діти" та "батьки".
Але це не назавжди. Тепло Христом сюди прийде! Льод – лише замерзла вода. Христос прийде – розтане крига!
Серед розплутаних доріг, Серед спасених Ним людей, Вартий Христос, як Вишній Бог, З Ним нам надійніше і тепліше!