Страшна помста (скорочено) - Гоголь Микола
Данило Бурульбаш приїхав із хутора до Києва на весілля. Раптом один із козаків обернувся на якесь бусурманське чудовисько.
- Чаклун, чаклун. - зашуміли всі.
А коли човном по Дніпру попливли, страшне видовище раптом побачили козаки: мерці піднімаються з могил.
Як почула про чаклуна Катерина, дружина Данила, почали йому снитися дивні сни: ніби її батько є той самий чаклун. І він вимагає від неї, щоб вона покохала його, а від чоловіка відмовилася.
Батько Катерини справді дивна людина на думку козаків: горілки не п'є, не їсть свинини, завжди похмура. Вони з Данилою навіть побилися - спочатку на шаблях, а потім пролунали постріли. Данило було поранено. Катерина, заклинаючи маленьким сином, помирила батька із чоловіком.
Але Данило, почав стежити за старим. І недарма. Він побачив, як той уночі пішов із дому, перетворився на чудовисько у бусурманському яскравому одязі. Чаклун викликав душу Катерини. Вік вимагав від неї любові, але душа була непохитна.
Данило засадив чаклуна у підвал за ґрати. Не лише за чаклунство, а й за те, що він задумував погане проти України.
Катерина зреклася батька. Підступний чаклун умовляє дочку відпустити його. Він присягається, що стане ченцем, що житиме за законами Божими.
Послухала Катерина батька, відчинила двері, він утік і знову почав творити лихо. Данило не здогадався, хто звільнив чаклуна. Але козака охопили недобрі передчуття швидкої смерті, він заповів дружині стежити за сином і вирушив у жорстоку бійку з ляхами. Там і загинув. І ніби хтось у бусурманському одязі зі страшним обличчям убив його.
Катерина після загибелі чоловіка збожеволіла, розпустила коси, танцювала напівоголена, щось співала. До хутора приїхала людина, яка почала розповідати козакам, що воювала разомз Данилом і був його найкращим другом. Ще говорив, мовляв, Бурульбаш заповів йому: якщо загине, то хай друг візьме його вдову за жінку. Почувши ці слова, Катерина закричала: Це батько! Це мій батько-чаклун!» Уявний друг обернувся на бусурманську чудовисько, вихопив ніж і зарізав божевільну Катерину. Батько зарізав дочку!
Не мав чаклун після того страшного вчинку спокою, скакав він конем Карпатськими горами, зустрів святого схимника і вбив його. Наче щось гризло того проклятого, пекло і розривало, він уже не знав, що його змушує рухатись. І ось на вершині гори побачив шалений утікач величезного вершника. Вершник той підхопив грішника своєю могутньою правицею і задавив. І вже мертвий мертвими очима побачив чаклун страшне видовище: безліч мерців, схожих на нього. І вони почали його гризти. А один був такий великий, що тільки ворухнувся – і стався у Карпатах землетрус.
А чому це все сталося? Про це написав пісню старий бандурист. Коли два товариші, Іван та Петро, воювали з турками, Іван узяв у полон турецького пашу. Король Стефан нагородив Івана. Той віддав половину нагороди Петру, який почав заздрити і вирішив помститися. Він зіштовхнув Івана разом із конем і маленьким сином у прірву.
На Божому суді зажадав Іван, щоб усі нащадки Петра не знали землі щастя, а останній у роді виявився гіршим, злодієм. Таким злодієм, щоб усі мерці після смерті грішника гризли його, а Петро був би такий великий, що гриз би від люті самого себе.
Так і сталося.
А Іван обернувся дивним лицарем-вершником, який сидів на вершині Карпат і дивився на свою страшну помсту.