Створення мікрохвильової печі
Відомий американський вчений і за сумісництвом співробітник компанії військово-промислового комплексу Персі Спенсер проводив експерименти з метою покращення параметрів радарів. У ході дослідів із потужною радіолампою, що генерує НВЧ-хвилі, він випадково потрапив під її випромінювання і виявив, що розплавився шоколадний батончик у його кишені. Зацікавившись цим ефектом, він почав проводити дослідження. На черзі були зерна кукурудзи, які під дією випромінювання перетворилися на попкорн. Після того, як під дією НВЧ-випромінювання вибухнуло сире яйце – його внутрішній вміст миттєво скипіло, Персі Спенсер зрозумів, що знайшов новий спосіб підігрівати та готувати їжу без застосування традиційного вогню.
У 1945 році Персі Спенсер отримав патент на використання мікрохвиль для приготування їжі. Вже через два роки у військових їдальнях з'явилися шафи в людський зріст, напхані радіолампами, трансформаторами, вентиляторами та купою дротів. Вони почали називатися «Радарні печі». Хоча 340-кілограмові пристрої вартістю кілька тисяч доларів мало чим нагадували сучасну мікрохвильову піч, але вони й стали її прообразом. Хоча перші мікрохвильові печі передбачалося використовувати в ресторанах, накораблях та літаках – вони особливо великої популярності не набули. Швидше за все, зважаючи на їх великі розміри і таку саму велику вартість.
У 1962 році патент на мікрохвильову піч купили японці і почали розробляти мікрохвильові печі, більш придатні для домашнього використання. Японська фірма «Sharp» випустила першу партію домашніх мікрохвильових печей вже восени 1962 року.У 1966 році фахівцями та інженерами цієї фірми була розроблена технологія обертової тарілки для більш рівномірного та швидкого нагрівання їжі. А в 1979 році вони створили мікропроцесорну систему управління мікрохвильової печі.У 1999 році «Sharp» створила піч з можливістю підключення до всесвітньої мережі Інтернет.