Сучасні підходи до лікування симптомів нижніх сечових шляхів, доброякісної гіперплазії.
За підсумками конгресу Асоціації урологів України, м. Київ
Про новий підхід до консервативного лікування ГМП розповівпрофесор кафедри хірургії та урології Буковинського державного медичного університету (м. Чернівці), доктор медичних наук Валерій Іванович Зайцев. ГМП – синдром порушення функцій нижніх сечових шляхів. ургентність (несподіваний позив до сечовипускання, який неможливо відкласти), поллакіурію (занадто часте сечовипускання, 8 р/день) і ніктурію (сечовиділення 1 разу вночі). Основною причиною ГМП є мимовільні скорочення детрузора. За даними статистики, на ГМП страждають 7-27% чоловіків і 9-43% жінок, поширеність ГМП збільшується з віком. Якість життя пацієнтів із ГМП безпосередньо залежить від активності клінічних проявів. У чоловіків із ГМП найбільш турбуючими симптомами є ургентність, інконтиненція та ніктурія. При цьому використання сучасних лікарських засобів, спрямованих на усунення цих симптомів, сприяє покращенню якості життя пацієнтів. Важливим аспектом при виборі препарату є безпека. Як зазначив В. І. Зайцев, і оригінальні, і генеричні препарати можуть викликати побічні ефекти, проте різниця між препаратами полягає у частоті та вираженості цих побічних ефектів. Першою лінією терапії ГМП є М-холінолітики, наприклад, соліфенацин. Принцип їх дії полягає у блокуванні М-холінорецепторів стінки сечового міхура, які відповідають за його скорочення. Вважається, що саме підвищення чутливості та активностіМ-холінорецепторів є головною причиною появи надлишкових скорочень детрузора, що лежать в основі симптомокомплексу ГМП. Соліфенацин значно зменшує ургентність, частоту сечовипускань та епізодів інконтинації. У багатоцентровому рандомізованому дослідженні STAR порівнювали ефективність та переносимість соліфенацину та толтеродину пролонгованого вивільнення (ER) лікуванні ГМП. Результати дослідження продемонстрували статистично значущу перевагу у показниках зниження ургентності, ургентної інконтиненції та всіх епізодів нетримання при застосуванні соліфенацину у дозах 5 та 10 мг порівняно з толтеродином ER у дозі 4 мг. Важливо, що сприятлива дія соліфенацину наростає у міру продовження лікування, тобто відсутня ефект звикання. Після 1 року терапії соліфенацином ургентність зменшується на 89%. Пацієнти часто або не приймають призначену терапію або припиняють її достроково. Основними причинами незадоволеності лікуванням та низького комплаєнсу є недостатня ефективність (50-60%) та розвиток побічних ефектів, що погано переносяться (29%). У дослідженні за участю 6,5 тис. пацієнтів з ГМП, які приймали ≥1 М-холінолітик, для 46% хворих головною причиною припинення лікування була відсутність очікуваного ефекту. Ці дані демонструють, що для досягнення успішного результату терапії дуже важливим є розуміння лікарями та пацієнтами особливостей застосування препаратів цієї групи. Дослідження, проведені останніми роками, показали, що мінімальна тривалість лікування М-холінолітиками при ГМП повинна становити 1 міс, а оптимальна – 3-4 міс, тому що протягом цього часу відбувається поступова кумуляція ефекту препарату та відзначається подальше прогресивне покращення стану пацієнтів. . ДоНайбільш частим побічним ефектам прийому М-холінолітиків відносяться сухість у роті та запори. Завдяки більш високій селективності до М3-рецепторів сечового міхура соліфенацин асоціюється з нижчою частотою цих небажаних явищ порівняно з оксибутиніном та толтеродином. Принципово новим препаратом для лікування ГМП є мірабегрон – агоніст β3-адренорецепторів. На відміну від М3-холінорецепторів, що регулюють фазу вигнання сечі, агоністи β3-адренорецепторів відповідають за фізіологію фази наповнення, коли в міру надходження сечі в сечовий міхур останній збільшується в обсязі. Активуючи β3-адренорецептори, мірабегрон допомагає підтримувати сечовий міхур у розслабленому стані у фазу наповнення, і почуття переповнення не виникає. За останні 10 років дію мірабегрону було досліджено більш ніж у 10 тис. пацієнтів, у тому числі з України. У дослідженні BLOSSOM у 260 пацієнтів було доведено перевагу мірабегрону перед толтеродином та плацебо у лікуванні півлакіурії, ургентних позивів, інконтиненції та ноктурії. Дослідження DRAGON, що включило 919 пацієнтів, продемонструвало оптимальну ефективність мірабегрону в дозі 50 мг 1 р/добу. У дослідженні SCORPIO (n=1978) було встановлено, що мірабегрон високоефективний у хворих, які раніше отримували холінолітики і припинили їх прийом через недостатню дію або виражені побічні реакції. Результати дослідження TAURUS (n=2444) показали стійке зниження кількості епізодів інконтиненції та сечовипускань на фоні прийому мірабегрону протягом 12 місяців. Маючи унікальний механізм дії, відмінний від холінолітиків, мирабегрон практично позбавлений таких побічних ефектів, як сухість у роті, підвищення внутрішньоочного тиску і запори. Препарат може бути використаний якпервинними пацієнтами з ургентними розладами сечовипускання, так і хворими, які не можуть з тих чи інших причин (низька ефективність, протипоказання або виражені побічні ефекти) приймати холінолітики. Препарат має сприятливий профіль безпеки, не викликає затримок сечі або істотного збільшення кількості залишкової сечі. При призначенні мірабегрону слід враховувати, що у пацієнтів з вираженою нирковою або печінковою недостатністю доза препарату повинна бути зменшена вдвічі. Зниження дози також може бути потрібним у хворих, які отримують одночасно сильні інгібітори CYP3A або глікопротеїну Р, такі як кетоконазол. Таким чином, для оптимізації терапії мірабегроном слід брати до уваги індивідуальні особливості пацієнта.
ПідготувавОлексій Терещенко
СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Урологія та андрологія
Методи лікування інфекцій сечовивідних шляхів (ІСШ) базуються на міжнародних рекомендаціях, зокрема на настановах Європейської асоціації урологів (2018) [1]. Терапія ІСШ має гендерний підхід, що пов'язано із різною анатомією сечовивідних шляхів. У чоловіків ІСШ завжди вважаються ускладненими, тому що мають високу імовірність тяжкого перебігу. .