Танігава Нагару
Після тридцятихвилинної прогулянки ми вийшли до берега ставка, що знаходився посеред пагорбів, майже в центрі житлового району. Хоча його можна було назвати ставком, для цього він був дуже великим. Таким великим, що взимку тут зупинялися перелітні птахи і, якщо вірити словам Коїдзумі, то з дня на день можна було чекати на приліт диких гусей і качок. Ставок був відгороджений залізним парканом, що ясно вказує на те, що всередину залазити заборонено. Вся справа у розсудливості та вихованні. Зараз у таких місцях навіть малеча не грає, виключаючи, можливо, повних ідіотів. - Чого встали? Швидко перебираємось! Я і забув, що це дівчисько - найбільша ідіотка і є. Харухи своєю режисерською персоною поставила ногу на паркан і поманила нас рукою. Асахіна в розпачі схопилася за коротку спідничку, осторонь її хихотіла Цуруя. - Ну і? Що робитимемо? Ага! Мікуру плаватиме, га? Асахіна затрясла головою і витріщилася на смарагдову гладь ставка, ніби замість води він був сповнений крові. Зітхнула. - Для перелазу цей паркан зависокий. Тобі не здається? Коїзумі звертався не до мене, а до Нагато. Якщо намагаєшся зав'язати з нею розмову, то марно. Все, чого ти від неї дочекаєшся - так, ні, або незрозумілого розлогого монологу. - … Однак Нагато, цього разу відреагувала досить незвично, хоча так само мовчки. Вона приклала палець до залізного стовпа огорожі і легенько тицьнула його. Зміцнена опора згорнулася, як карамель на сонці і застигла в цьому положенні. Вправно, як завжди, втім. Чи не надто? Я гарячково пробігся очима по решті. - Хе, зовсім старий, - з виглядом знавця сказав Кунікіда. - Так що мені робити? У мене роль водяного чи що? - пробубнив Танігуті, пролазячи крізь дірку в паркані. - І таке прямо поручз будинком! Раніше так не було, я ж тут часто була, - Цуруя теж пройшла вперед, тримаючи за руку Асахіну, яка з великим небажанням попрямувала за нею до Харухи, що чекала біля берега. Масівка наша не з тих, хто замислюється про дрібниці. Хоч якийсь від неї користь. Коїдзумі, обдарувавши нас з Нагато посмішкою, прослизнув за паркан. За ним привидом повз мене пройшла чорна чаклунка. Виходу немає. Давайте вже швидше знімемо все і випаруємось, доки ніхто не помітив, що ми розгорнули громадську власність.