Тенденції світової врожайності пшениці
У Е г і п т е основна частина пшениці вирощується на зрошуваних землях. Швидке зростання врожайності у 80-ті та 90-ті роки було зумовлене прискореним запровадженням нових високоврожайних сортів. Високі закупівельні ціни послужили стимулом для фермерських господарств до культивування покращених різновидів, застосування більшої кількості мінеральних добрив та поліпшення агрономічних методів. Пшениця конкурує з іншими культурами, наприклад з бавовником, тому перемикання з одного виду культури на інший може значною мірою зумовити коливання врожайності.
Середня врожайність пшениці, що у 1990 р. перевищила 2 т с га, за даними Міжнародної ради з зерна, в останні роки в середньому склала всього 1, 5 т з га. Після лібералізації цін умови торгівлі для українських виробників зерна погіршали, при цьому різко зросли витрати на засоби виробництва та скоротилися можливості для збуту. Відзначається нестача пального, мінеральних добрив та пестицидів. Іноді серйозні збитки посівам у деяких областях завдають навали сарани. Значна частина врожаю втрачається через проблеми, пов'язані з використанням застарілої сільськогосподарської техніки. Основними причинами низьких урожаїв є посуха та морози. У сезони з гарною погодою врожаї можуть бути порівняно високими, як, наприклад, 2001 року.
З аналогічними проблемами стикаються і виробники пшениці в Казахстані. Через переважання сортів ярої пшениці врожайність тут ще нижча, ніж в Україні, а коливання врожайності вищі. Відзначається уповільнення темпів зростання середньої світової врожайності пшениці, на думку зарубіжних експертів, не повинно вплинути на здатність країн, що виробляють, до задоволення очікуваного зростання попиту на пшеницю впротягом наступних кількох років. Як і раніше, існують можливості для додаткового збільшення врожайності, оскільки в багатьох країнах зберігаються великі розбіжності між потенційними можливостями та досягнутими результатами. Підтримка високої врожайності може бути досягнута завдяки поєднанню заходів щодо економного використання водних ресурсів з цільовим використанням засобів виробництва та капіталовкладень, технічних досягнень у галузі селекційної роботи, інвестицій у розвиток сільського господарства у разі зростання доходів виробників, а також державної підтримки фермерів.