Тихіше, будь ласка… - Література, мистецтво - Статьи - Клин православний
| Храм | Благочиння | Статті | Запитання священикові |
 |
| Форма входу |
| Недільна школа |
| Заняття у недільній школі і на Біблійно-богословських курсах |
| Великий піст |
 |
| Богослужіння |
| Храм ікони Божої Матері "Всіх скорботних Радість" |
Тихіше будь ласка…
Наталія Абрамцева 1954-1995 рр.
Десь у лісі жила-була річка. Чиста-чиста, прозора-прозора. Весь свій ліс напувала прохолодною водою. Кожному дозволяла виглядати, як у дзеркало. Ні з ким не сварилася, з усіма розмовляла. Весела, добра річка.
Так було довго. Але одного ранку прокинулася вона в поганому настрої. Чи то сон сумний побачила, чи ще що трапилося. Зітхнула річка сумно, потяглася і зачепилась хвилею за корч, подряпалася. Зовсім засмутилася річка, трохи помутніла її вода. Помітило це сонце. Вирішило розвеселити річку. Полоскотало її своїм довгим промінцем, та якось невдало: зламався промінь, вколов і без того подряпану хвилю. Зойкнула річказлякано. "Що за дурні жарти?" - подумала вона скривджено. А тут ще неприємність: хтось боляче штовхнув річку копитцем. Виявляється, зовсім маленьке лосеня, погойдуючись на своїх тоненьких ніжках, прийшло попити. Заплутався в річковій траві і впав у воду, ледве вибрався. Ця дрібниця остаточно вивела річку із себе.
Так, засмучена, злякана, скривджена річка розсердилася, розлютилася, пирхнула і. вийшла з себе. Із берегів своїх. Спершу обережно, на прибережну траву. Далі – до перших кущів. Потім закружляла довкола стовбурів дерев. На всі боки, далі, далі, далі розтікається річка. І розуміє, що не те робить, а повернутися не може. І корч не хотів дряпатися, і сонячний промінь ненароком вколов, і лосеня, звичайно ж, не навмисне впало у воду. Все розуміє річка, а тепер - безформна дрібна величезна калюжа. Все розуміє, а повернутись не може. Зірвалася. Вийшла з себе. І вперед бігти не може, сил більше нема. Качається майже стояча вода між кущами та деревами. Гниють гілки, листя, трава у стоячій воді. Ніхто не п'є з колишньої річки, ніхто в неї не виглядає. Мутною, брудною, в'язкою трясовиною стала чиста, світла річкова вода.
Болото. Невірні купини. Повзучі стебла. Страшні чорні вікна. Болото.
А була річка. Була. Добра, весела лісова річка. Тільки от із себе вийшла. Вийти кожен може. Завжди може. Вийти легко. Дуже. Надто навіть.
. Не треба кричати. І дверима ляскати не варто. Спокійно. Навіщо бити посуд? Тихіше будь ласка. Тихіше.
Джерело: www.strumishka.narod.ru Фото: Тетяна Балашова