Тобрадекс краплі
Основні фізико-хімічні характеристики : суспензія від білого до майже білого кольору;
Склад. 1 мл суспензії включає тобраміцину 3 мг і дексаметазону 1 мг;
допоміжні речовини: бензагексонія хлорид, динатрію едетат, натрію хлорид, натрію сульфат безводний (Е514), тилоксапол, гідроксиетилцелюлоза, кислота сірчана та/або натрію гідроксид (для регулювання рН), вода очищена.
Форма випуску лікарського засобу. Краплі очні.
Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються в офтальмології. Комбіновані препарати, які містять протизапальні та протимікробні засоби. Код АТС S01C A01.
Фармакологічні властивості.
Ефективність кортикостероїдів для лікування протизапальних станів ока добре відома. Кортикостероїди досягають своєї протизапальної дії шляхом гальмування судинних адгезивних молекул ендотеліальних клітин, циклооксигенази І або ІІ та виділення цитокінів. Внаслідок цього зменшується формування медіаторів запалення та пригнічується адгезія лейкоцитів до судинного ендотелію, запобігаючи таким чином їх проникненню в запалені тканини ока. Дексаметазон має протизапальну дію із зниженими мінералокортикоїдними ефектами порівняно з деякими іншими стероїдами, і є одним із найбільш сильнодіючих протизапальних засобів.
Тобраміцин – сильний, швидкодіючий бактерицидний антибіотик із групи аміноглікозидів, що протидіє як грампозитивним, так і грамнегативним мікроорганізмам. Його головна дія спрямована на бактеріальні клітини, пригнічуючи комплекс поліпептидів та синтез у рибосомах.
Загалом дія тобраміцинуописано in vitro шляхом з'ясування мінімальної переважної концентрації (МПК), що вимірює активність антибіотика проти кожного виду бактерій. Так як МПК тобраміцин дуже низька проти більшості очних патогенних організмів, то він вважається антибіотиком широкого спектра дії. Було визначено критичні значення МПК, що визначають чутливість чи резистентність бактеріальної культури до певного антибіотика. Однак при місцевому застосуванні антибіотика у високих концентраціях безпосередньо на місце інфекції з'ясування критичних значень не придатне.
Більшість мікроорганізмів, які можна було б класифікувати як стійкі шляхом з'ясування критичних значень при системному застосуванні, насправді добре реагують на місцеве лікування, або, можливо, призупинити розвиток таких мікроорганізмів, які викликають інфекцію, з метою профілактики.
Під час клінічних досліджень розчин тобраміцину, що застосовувався місцево, виявив ефективність проти багатьох штамів очних патогенних організмів у пацієнтів, які брали участь у дослідженнях. Вважається, що з цих очних патогенних організмів є " стійкими " , базуючись на визначенні критичних значень при системному застосуванні. Під час клінічних досліджень було продемонстровано, що тобраміцин є ефективним для лікування поверхневих інфекцій ока проти таких патогенних мікроорганізмів:
Staphylococcus aureus (чутлива до метициліну або – резистентна*);
Staphylococcus epidermidis (чутлива до метициліну або – резистентна*);
Інші коагуляза-негативні види Staphylococcus;
Streptococcus pneumoniaе (чутлива до пеніциліну або – резистентна *);
Інші види Streptococcus.
*Фенотип резистентності бета-лактамів (тобто метициліну; пеніциліну), що не підвищується з фенотипом резистентності аміноглікозидів і обидва не пов'язані з вірулентністю та фенотипами патогенних організмів. Виявлено, що багато стафілококів, стійких до метициліну, є стійкими до тобраміцину (та інших аміноглікозидних антибіотиків). Однак ці стійкі стафілококові культури (як визначено критичними значеннями МПК), як правило, з успіхом реагують на лікування тобраміцином, що застосовується місцево.
Дослідження чутливості бактерій продемонстрували, що в деяких випадках мікроорганізми, стійкі до гентаміцину, залишаються чутливими до тобраміцину. У значній частині мікрофлори резистентність до тобраміцину ще не виникла; проте бактеріальна резистентність може розвинутись у період тривалого використання.
Можливе виникнення перехресної чутливості до інших аміноглікозидних антибіотиків; у разі виникнення підвищеної чутливості при застосуванні препарату слід припинити його використання та провести відповідне лікування.
Результати доклінічного вивчення безпеки
Дані із системної токсичності активних речовин добре вивчені. Системний вплив тобраміцину при токсичних дозах, які набагато перевищують дозу при місцевому застосуванні в око, може бути пов'язаний із нефротоксичністю та ототоксичністю. Системний вплив дексаметазону може бути пов'язаний з ефектами, що стосуються глюкокортикостероїдного дисбалансу. Дослідження токсичності повторних доз очних крапель Тобрадексу у кроликів виявили системні ефекти, пов'язані з кортикостероїдами, але навіть у дозах, що суттєво перевищують дозу людини, цей прояв має незначну клінічну релевантність. При використанніТобрадекса в рекомендованих дозах виникнення цих ефектів навряд чи можливо.
Дослідження in vitro та in vivo кожної з активних речовин мутагенної дії не виявили.
Тобраміцин проникає через плаценту в кровотік плоду та навколоплідні води. Дослідження на тваринах при системному застосуванні вагітними тваринами великих доз тобраміцину в період органогенезу виявили ниркову токсичність та ототоксичність плода. Інші дослідження, які були проведені на щурах і кроликах, із застосуванням тобраміцину в дозах, вищих за 100 мг/кг/день, при парентеральному введенні (400 разів за максимальну клінічну дозу), не виявили жодних випадків порушення фертильності або шкідливого впливу плід.
Було встановлено, що в період досліджень на тваринах кортикостероїди мали тератогенний вплив. Використання в око 0,1% дексаметазону вагітним кролями призвело до збільшення випадків порушення розвитку плоду та затримки внутрішньоутробного розвитку. Затримка розвитку плоду та збільшення випадків смертності спостерігалися у щурів при тривалій терапії дексаметазоном.
Не було проведено жодних досліджень для оцінки канцерогенної дії Тобрадекса.
Системне всмоктування дексаметазону після місцевого офтальмологічного використання очних крапель Тобрадексу низьке. Рівні пікових концентрацій у плазмі коливаються від 220 до 888 пг/мл (в середньому 555±217 пг/мл) після закапування однієї краплі Тобрадекса кожне око 4 рази на добу протягом двох послідовних днів.
Дексаметазон виводиться із організму шляхом метаболізму. Приблизно 60% дози виводиться у сечу у вигляді 6-β-гідрогідексаметазону. Незмінений дексаметазон у сечі не було виявлено. Період напіввиведення із плазми відносно короткий, 3-4 години. Дексаметазонприблизно 77%-84% зв'язується з альбуміном сироватки. Кліренс коливається від 0,111 до 0,225 л/год./кг та обсяг розподілу коливається від 0,576 до 1,15 л/кг. Біодоступність при пероральному застосуванні становить приблизно 70%.
Системне всмоктування тобраміцину після місцевого офтальмологічного використання очних крапель Тобрадексу низьке. Рівні концентрації тобраміцину в плазмі не піддавалися кількісному визначенню у 9 з 12 пацієнтів, що застосовували краплі очей Тобрадекс у кожне око 4 рази на день протягом двох послідовних днів. Найбільший вимірювань рівень становив 0,25 мкг/мл, що у 8 разів нижче, ніж концентрація 2 мкг/мл, яка, як відомо, знаходиться нижче за межу ризику виникнення нефротоксичності.