У домашніх кішок та тигрів однакова ДНК
ДНК тигра – найбільшої і, ймовірно, найнебезпечнішої з усіх великих кішок у світі – на 95,6% збігається з ДНК нашої пухнастої та лагідної улюблениці – домашньої кішки.
Такого висновку нещодавно дійшли вчені, провівши секвенування геномів тигра, снігового барсу та лева.
У рамках цього дослідження вдалося встановити, що ці великі кішки зазнали генетичних мутацій, які і перетворили їх на м'ясоїдних хижаків.
Леви та тигри
Тигри є найбільшими представниками сімейства котячих та близькими родичами інших великих кішок, наприклад, снігових барсів та левів. Ці хижі кішки знаходяться на межі зникнення, і в дикій природі їх залишилося, ймовірно, лише 3050-3950 особин. Вчені вважають, що якщо не вживати заходів щодо їх збереження, то згодом ці всім відомі кішки вимруть.
Для збереження котячих Бак та його колеги секвенували геном 9-річного амурського тигра, який мешкає у зоопарку Everland Zoo у Північній Кореї. Вчені також зібрали зразки ДНК тигрів у різних частинах світу та порівняли геноми амурського тигра та бенгальського тигрів, африканського лева та снігового барсу.
Як показали результати порівняльного аналізу, 95,6% геному тигра збігаються з геномом домашньої кішки, яка походить від тигра приблизно 1,8 мільйонів років.
Крім того, деякі гени зазнали змін у метаболічних шляхах, пов'язаних із засвоюванням білків та обміном речовин або з тим, як людський організм використовує їжу подібно до палива для підтримки життя в клітинах. За словами Бака, мабуть, такі зміни, які відбувалися протягом більш ніж десятків мільйонів років, дозволяють котячим засвоювати м'ясо і, головним чином, їм харчуватися.
В організмі великих кішок такожвідбулися і такі мутації, які забезпечують силу та швидкість реакції м'язів, що особливо необхідно під час полювання на жертву.
Вчені також виявили у снігового барсу два гени, які дозволяють йому існувати і розмножуватися у високогірних умовах нестачі кисню в Гімалаях. Подібні генетичні зміни були виявлені і у невеликих гризунів, що риють, - голих землекопів, які також живуть в умовах розрідженого повітря, хоча і під землею. Крім того, генетичний аналіз дозволив виявити мутації, які, як пояснює Бак, забезпечили бенгальським тиграм та африканським левам їх характерне світле забарвлення.
Отримані в результаті цих досліджень дані допоможуть вченим вжити заходів щодо збереження видів та визначити генетичну різноманітність диких тварин.
У своєму інтерв'ю LiveScience Бак заявив, що завдяки секвенуванню геномів тигрів та інших видів котячих, що зникають, «стало можливим виявити факти інбридингу. Якщо їхня популяція недостатньо різноманітна, тоді вистачить одного вірусу грипу, щоб швидко їх знищити, оскільки їхня генетична будова або набір генів у них подібний».
Отже, вчені зможуть вжити заходів та зміцнити популяцію за рахунок припливу «свіжої крові», завдяки чому підвищиться витривалість та стійкість виду.
Бак додав, що геноми також можна буде використовувати у програмах розведення тварин, які утримуються в неволі. Це дозволить працівникам зоопарків відбирати для парування тварин, які не є близькими родичами.