У кого чого болить (Юра Ют)
Пружини рипнули. Чоловік розвернувся до сусіда:
- Петровичу, спиш чи що?
- Ну так… Серце болить.
- У-гу. А в мене нога ниє – сил немає.
По палаті рипнуло ще кілька ліжок.
- Мужики, майте совість, - дайте поспати після уколу!
- Хочеш спати – заснеш. А ще краще попроси перевести тебе окрему палату. Я, може, здохну завтра, а ти все шкодуєш.
Двері відчинилися - задуло. Десь брязнула кришка від каструлі, стало чути приглушене булькання коридорних розмов.
- Це - ваш градусник, прокидайтеся, - медсестра підходила і трусила за плече, коли людина спала.
- Сестра, а можна мені подвійну порцію знеболювального?
- Ви – Забугоєв? Я передам ваше прохання.
Безладно стиснулися і розслабилися ще кілька пружин.
- А мені проносного!
– А мені від голови!
– А мені від температури, якщо можна! Тремтів всю ніч.
- А мене додому відпустіть – набридло вже!
- Спокійніше, я до вас підійду. Так, міряємо температури, а розмови згодом.
Сестра вийшла, протяг припинився.
- Нитка, що ж ти про окрему палату не сказав?!
- А ти заплати за сервіс, я й переїду. Можу навіть до Європи, якщо потягнеш.
- Виписувати його, нахрен, треба звідси! Розумник, чого тебе взагалі до нас поклали?
- У мене, між іншим, половину кишечника видалено і нирку!
- А в мене ні шлунка, ні жовчної бульбашки немає!
- Та брешеш ти все! Навертаєш у їдальні разом з усіма!
- Ось, - дивись - шви!
- А ось дивись мої!
- Тут люди без ніг і без рук лежать – і нічого, не вихваляються!
- А тобі язик треба вкоротити!
- А тобі квиток в один кінець у морг виписати.
- Так у мене 8 кульових поранень, божевільню!
- До чого тут кулі?! Контузило тебе міцно!
- Я зараз встану, і тебе контузить!
- Ви, бл..дь, охренелі, чи що?! Тут у кожного щось та болить. Ану, заткнули свої харі. А то зараз я встану, і вам тут усім не поздоровиться!
- Чоловіки, у нього ножик!
- Я, бл…дь, його стільцем ох…чу.
- Ну, тримайся, гондоне.
Так, одразу після ранкового обходу в тій палаті з'явилися люди з синцями, різаними ранами та травмами різної тяжкості – їм не довелося лягати до лікарні, бо вони вже були там. А ще в морг вивантажили три нові трупи. З цієї вони були палати чи ні – ми не знаємо.
Ще, кажуть, медсестер звільнили, головного лікаря перевели, а заступника міністра охорони здоров'я знизили. Щоправда, трапилися ці перестановки лише за рік, і зовсім з іншого приводу.
Ось так і в мене: іноді події проносяться з сиплим ревом, валять дерева та постаменти, залишають вирвані з коренем кріпильні гаки та палені дроти, але я в ці моменти не реагую на провокації озлоблених людей, живу безтурботно, насолоджуюся життям…
І все це, можливо, тому, що передчуваю той невловимий момент безшабашної невагомості, коли умоглядний колос мого уявлення про те, як усе влаштовано, почне стрибати, як при грі в цятки, по кахельній плитці ізолятора і розколе про неї свої глиняні. ноги.