Українські товарні знаки на міжнародному ринку, Тижневик АПТЕКА
Представники Всеукраїнської асоціації патентних повірених висловили свою незгоду у зв'язку з приєднанням до Мадридського протоколу, вважаючи, що для держави така ситуація є економічно невигідною, оскільки не створює передумов для формування ефективно діючої системи охорони об'єктів інтелектуальної власності в Україні.
Водночас, у Держпатенті України вважають ратифікацію Мадридського протоколу своєчасним кроком.
Приєднання до нього для України є доцільним, зокрема тому, що наявність міжнародної системи реєстрації дозволяє швидко та за помірну плату забезпечувати будь-якому заявнику охорону своїх знаків у низці зарубіжних країн.
Кореспондент «Тижневика АПТЕКА» зустрівся з президентом Всеукраїнської асоціації патентних повіренихВалерієм Ризуном, який прояснив ситуацію, що склалася, а також розповів про етапи становлення патентної системи в Україні.
Дія закону України «Про приєднання України до Ніцької угоди про Міжнародну класифікацію товарів та послуг для реєстрації знаків» спрямована на створення однакового підходу до визначення обсягу прав, що випливають із охоронного документа на знаки для товарів та послуг. Інший закон України «Про приєднання України до протоколу до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків» призначений для спрощення самої процедури реєстрації.
– Які можливості надає ратифікація міжнародних угод?
– Ці угоди дають можливість реєструвати інтелектуальну власність у вигляді знаків для товарів та послуг в Україні та будь-якій іншій країні через Міжнародне бюро, яке знаходиться у Женеві. Ратифікація угод забезпечує такожможливість для власника торгового знака однією заявкою зареєструвати його одразу у кількох країнах.
Валерій РІЗУН
Президент Всеукраїнської асоціації патентних повірених
Наразі представники вітчизняного середнього та дрібного бізнесу обмежені у коштах для інвестування в економіку інших країн, тому немає доцільності захищати свою інтелектуальну власність у цих країнах. Можна зробити висновок, що на сьогоднішній день Мадридська угода вигідна лише для тих держав, де однакові економічні та правові рівні розвитку. Наприклад, судова система, що існувала в колишньому СРСР, не передбачала захисту об'єктів інтелектуальної власності. Є положення про кваліфікацію судових експертів, де подано перелік об'єктів, за якими здійснюється судова експертиза, що включає нематеріальні активи. Проте поняття «нематеріальні активи» не містить переліку об'єктів інтелектуальної власності.
Європейський Союз, зокрема європейські країни, що входять до цього Союзу, ратифікували конвенцію про Європейський патент не тому, що в Європі створено сильну патентну систему, а тому, що в кожній окремо взятій країні є власна ефективно діюча національна патентна система.
– Чому представники Всеукраїнської асоціації патентних повірених не погоджуються з ратифікацією Мадридської угоди?
– Всеукраїнська асоціація патентних повірених вважає, що наразі ратифікація міжнародних угод, аналогічних до Мадридського, не вигідна для України, оскільки ці угоди дають можливість іноземному інвестору захищати інтелектуальну власність в Україні через міжнародні органи та відповідно оплачувати ці дії міжнародним органам,а не Держпатенту України. Це у свою чергу зменшує кількість коштів, що надходять, які могли б бути спрямовані на розвиток патентної системи України.
– Чи дозволяє Мадридська угода закордонному виробнику, який зареєстрував товарний знак у Міжнародному бюро інтелектуальної власності, більше не реєструвати його в Україні, інакше кажучи, чи має товарний знак патентний захист на території нашої країни?
– Згідно з Мадридською угодою заявка, яка подана до Міжнародного бюро надходить через неї до відповідного органу країни, в якій передбачається захист торгового знака. В Україні це Держпатент України, який має розглянути заявку протягом 18 місяців. Слід зазначити, що в нашій країні заявка українського виробника розглядається протягом трьох років. Щодо захисту товарного знака, якщо Держпатент підтверджує реєстрацію товарного знака у Міжнародному бюро, то товарний знак має захист і на території України.
– Який на сьогоднішній день стан вітчизняної патентної системи загалом?
– Патентна система України поки що розвинена слабо, навіть порівняно з Україною. Різке відставання можна пояснити тим, що за часів Радянського Союзу наукова та методологічна основа для розвитку патентної системи СРСР надходила до нас із Москви. На жаль, за десять років незалежності в Україні не було створено ефективну дієву патентну систему. Для її розвитку потрібно готувати спеціалістів, створювати матеріальну базу тощо. Дотепер патентна система України розвивалася переважно за рахунок коштів іноземних заявників, які становили приблизно 70–80% від загальної кількості надходжень. Ратифікація Україною Мадридської угоди дає можливість іноземним заявникам реєструватиторгові знаки через Міжнародне бюро інтелектуальної власності відповідно вони можуть витрачати значно менше коштів для отримання охоронного документа в Україні.
Ратифікація міжнародних угод, аналогічних до Мадридського, значно загальмує процес створення вітчизняної патентної системи, яка має базуватися на власному фундаменті.
— Україна як учасник Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) ще 1992 р. підтвердила своє членство у кількох важливих міжнародних договорах, зокрема у Мадридській угоді про міжнародну реєстрацію знаків. Участь у Мадридській угоді дозволяє будь-якому виробнику товарів та послуг, зареєструвавши свій товарний знак, отримати право на його охорону в низці країн. Неодмінною умовою є базова національна реєстрація. Інакше кажучи, першу заявку слід подати у країні, де заявник має власне виробництво чи торгове підприємство, або у країні, де він постійно проживає. За бажанням заявника, охорона може бути надана одночасно в усіх країнах-учасницях Мадридської угоди, або тільки в тих, які представляють для нього комерційний чи виробничий інтерес. Міжнародна реєстрація діє 20 років і може продовжуватись.
При поданні заявки на міжнародну реєстрацію стягується єдине мито і заявник уникає багатьох витрат, у тому числі на переклад заявки та оплату послуг патентних повірених у кожній окремо взятій країні. Мито, яке платить заявник, розподіляться таким чином: частина суми спрямовується до бюджету ВОІВ, частина — відраховується державам — учасницям угоди. Сума, яку отримує країна, залежить від того, скільки разів була ця країна вказана у заявках наміжнародну реєстрацію.
— Які принципові різницю між Мадридським протоколом і Мадридською угодою?
— Мадридська угода надає заявникові право подавати заявку на міжнародну реєстрацію лише після отримання національної реєстрації товарного знаку. Відповідно до положень Мадридського протоколу, заявник має право подавати заявку на міжнародну реєстрацію відразу ж після подання первинної заявки до національного відомства, не чекаючи національної реєстрації. Це дає заявникові суттєвий виграш у часі, від кількох місяців до року та більше. А час – вирішальний чинник у конкурентній боротьбі.