Уран - набутий і втрачений

Тепер багато про що можна розповісти. У тому числі – з сумом.

Розповідає Олександр Портнов, академік РАПН, професор:

– Уранова проблема – складова частина грандіозного «атомного проекту СРСР», вартість якого, за даними фахівця-уранника Л.Максимова, перевищувала чотири трильйони доларів: за проектом стояли найважливіші секретні статті бюджету країни. Не заважає згадати, що Чубайс та інші приватизатори оцінили всю (!) промисловість СРСР лише у трильйон доларів. Між іншим, за даними Конгресу США, витрати на їхній «атомний проект» також склали близько чотирьох трильйонів доларів: паритет сил та витрат тривалий час забезпечував безпеку СРСР.

Коли начебто нікому не потрібний метал несподівано показав людству свої страшні зуби, у всіх країнах почалися гарячкові пошуки уранових родовищ. Для СРСР це був етап боротьби за виживання, оскільки холодна війна набирала обертів.

Результати перших років роботи були гнітючими. Як згадував академік А.П.Александров, «перші порції нашої уранової руди на мулах вивозили, просто в мішках!» Міністр геології СРСР П.Антропов розповідав: «Уранову руду на переробку гірськими стежками Паміру возили в торбах на віслюках і верблюдах. Не було тоді ні дороги, ні належної техніки». Відпрацьовувалися будь-які дрібні родовища; у пошуковому азарті уранщики мало не занапастили курортні зони Північного Кавказу: тут видобуток йшов на убогих рудопроявах у горах Бештау та Бик, де буквально руками обирали уранові мінерали з невеликих прожилок.

Справжні родовища урану були виявлені через 5-6 років, у 50-х роках: несподівано для фахівців він виявився широко поширеним металом, що утворює великі поклади. Ураноносними були і давніпалеозойські породи схилів Тянь-Шаню в межах Узбекистану та Таджикистану, і молоді породи міжгірських улоговин Узбекистану, і глини моря, кілька мільйонів років тому розташованого на місці нинішньої Туркменії: останні переповнені ураноносними кістками древніх риб. Середня Азія виявилася найбагатшою ураноносною провінцією.

У той самий час розпочалося відкриття низки найбільших родовищ Північного Казахстану. У 1963 році у південно-східному Забайкаллі було відкрито унікальне родовище Укаїни – Стрільцівське. У середині 60-х років розвідано багаті уранові руди України, Узбекистану, Туркменії, їх було знайдено також і в Південній Якутії (Алданський район), і в Східному та Західному Сибіру, і в Карелії, і в багатьох інших районах.

Одночасно йшла інтенсивна розвідка та видобуток урану на родовищах Чехословаччини та Східної Німеччини. Вже 1970 року СРСР виробляв 17500 тонн урану (!), тоді як виробництво всього капіталістичного світу, зокрема США, Канади, ПАР, Австралії, становило 25000 тонн. Проблему сировини для радянської атомної промисловості успішно вирішили.

Багато десятків великих родовищ та тисячі рудопроявів урану геологи спочатку пропускали. Уран "не бачили", оскільки він не був затребуваний. Масові його пошуки вимагали створення апаратури, яка могла вловлювати гамма-випромінювання, що супроводжує будь-які уранові прояви. Створення пошукових польових приладів – насамперед радіометрів на базі лічильників Гейгера та чутливих кристалів, що світяться під дією гамма-променів, – кардинально змінило пошуки. Прилади дали можливість геологу у полі, на геологічних оголеннях, у канавах і шурфах вимірювати інтенсивність невидимого радіоактивного випромінювання.

Установка чутливих гамма-спектрометрів на літаках тагелікоптерах дозволила експресно вивчати мільйони квадратних кілометрів, виявляючи радіоактивні аномалії на величезних територіях, у непрохідній тайзі, у горах та пустелях. Прямо в польоті вимірювалася концентрація у породах калію, торію та радію (урану). Випробування підземного повітря призвело до відкриття радонових аномалій, що виникають над урановими покладами. Для остаточної оцінки уранових аномалій використовувалися канави, свердловини, штольні, шурфи, шахти.

Що ж, тепер про сумне.

Знову слово академіку Олександру Портнову:

– Новий «демократичний» режим розвалив найбільшу у світі геологічну службу.

У 2000 році світовий видобуток урану склав 35 тисяч тонн. Але на виробництво атомної енергії в кількості 16% від усієї світової електроенергії було витрачено 62 тисячі тонн урану. 27 тисяч тонн, що бракують, взято зі складських запасів, накопичених у минулі роки. З яких складів, звідки уран? Виявляється, США, Японія, Західна Європа активно використовують уран, вивезений зі складів України та країн СНД. Справді, стратегічні запаси урану у СРСР становили близько 220 тисяч тонн! Нині вони не перевищують 20 тисяч тонн.

Куди поділися величезні державні запаси урану? ЗМІ повідомляли, що уряд В.Черномирдіна продав у США величезну кількість урану, в тому числі і збройового, буквально за гроші - 11,9 мільярда доларів. Справжня ціна цього урану – у сотні разів більша. За словами деяких політиків, «США вирвали атомні зуби України».

Де зараз місце «реформованої» України з видобутку та запасів урану? У країні видобувається близько 2000 тонн урану на рік (загалом 12% від видобутку в СРСР); потреби наших атомних станцій – понад 4000 тонн щорічно. Дефіцит покривається рештками складських державних запасів.Неважко зрозуміти, що майбутнє атомної енергетики України знаходиться під серйозною загрозою.

Між іншим, у США діє закон, що забороняє вивезення з країни урану та сировини для його виробництва.