Відьма Ярослава Федорова про те, як допомогла звільнити незаконно засудженого, Слідство ведуть
Учасниця проектів «Битвиекстрасенсів» та «Слідство ведуть екстрасенси», відьма Ярослава Федорова неодноразово допомагала людям знайти правду. Так, зовсім недавно, разом із шаманкою із Туви Мариною Хомушко, вони допомогли молодому хлопцю. Його незаконно засудили за вбивство, яке він не чинив. Завдяки тому, що відчули та розповіли найсильніші учасники «Битви екстрасенсів»в Україні його звільнили прямо із зали засідання суду та зняли всі звинувачення. Що екстрасенсам допомогло розкрити цю справу? Чому Ярослава так і не змогла приміряти ворогуючі сім'ї? І чи не страшно було їй називати ім'я справжнього вбивці? Про це та багато іншого потомствена відьма розповіла сайтуSTB.UA.
Ярослава, вже не перший випадок, коли проект «Слідство ведуть екстрасенсі» та ясновидці допомагають виправдати невинних. Що ви відчули, коли дізналися про те, що правосуддя відбулося?
Я завжди тішуся, коли тріумфує справедливість. У мене зовсім недавно, близько місяця тому, була подібна ситуація. Я виходжу зі свого кабінету, а в приймальні сидить безневинно засуджений хлопець разом зі своєю мамою. Вони чекали на мене, щоб повідомити новину – його випустили.
Півтора роки тому мама цього хлопця прийшла до мене, розповіла історію і пояснила, що син не винен. Я провела ритуал і побачила, що молодик дійсно отримав несправедливий вирок. Його просто обмовили. І я відчула, що він вийде з в'язниці дуже скоро, але за дивних обставин. Так і сталося! Його звільнили за амністією.
Ярослава, чи одразу вам стало ясно, що обвинувачений у вбивстві хлопець невинний у смерті колишньої дружини?
Не відразу. Заважалиемоції її матері, яка вбивалася за донькою та звинувачувала в її смерті колишнього зятя. Це сталося, коли ми приїхали на могилу Ольги Нижник. Її душа була не заспокоєна – через несправедливість, яка відбувається на землі.
Як ви відчули, хто насправді вбив дівчину? І ким виявився вбивця?
Дух дівчини був поряд. Вона була у білій весільній сукні, обіймала засудженого хлопця і намагалася його захистити, наче загородити від усіх. Це здавалося дивним, чому жертва захищає свого вбивцю. Але потім я зрозуміла, що це дух Ольги дає нам знаки – колишній чоловік не вбивав. Дух постійно показував якихось інших людей, різні картинки з життя, а потім людину з відрізаними ногами. Знаєте, стало дуже моторошно. Коли ми вже були на цвинтарі, моє бачення підтвердили односельці загиблої. Люди казали, що чоловікові, якого я відчула, потягом відрізало ноги і коли його везли в кареті швидкої допомоги, він сказав: Це мені за Олю. Я вірю в те, що ця людина зрозуміла, чому з нею так сталося. За заслугами, але мені його шкода.
Чи не страшно було називати справжнього вбивцю?
Страшно завжди. Страшно, бо це доля людей і не можна помилитися.
Так все-таки, це помилка міліції чи справу просто «повісили» на хлопця?
Я гадаю, видали бажане за дійсне. У цій справі купа розбіжностей. Але ніхто, на жаль, не звертав на них уваги. По суті можна жити чесною людиною, але все одно ходити по лезу бритви. Я хоч і співпрацюю з міліцією, але не завжди на їхньому боці. Я за справедливість.
За тим, як ви разом із Мариною Хомушку проводили розслідування, спостерігало все село. Люди розділилися на два табори. Чи важко було сказати мамі дівчини про те, що вона помилялася, називаючи свогоколишнього зятя вбивцею?
Завдання екстрасенсу постаратися ворогуючі сторони, у будь-якому разі, помирити. Так, я думаю, що деяким те, що ми з Мариною відчули, не сподобалося. Але все воля Вищих Сил. Вважаю, що в'язниця – не місце для невинних. Але цього разу помирити дві родини нам не вдалося. При мені мама засудженого хлопця дзвонила мамі дівчини, яка загинула, але та відмовилася спілкуватися. Але я досі думаю, що якби вона почула те, що я говорю, вона б задумалася, з чимось погодилася, хоч би всередині себе.
Мати загиблої пережила неймовірну кількість трагедій. Адже в неї не тільки доньку вбили. Помер чоловік, без якого вона не уявляє свого життя, а перед цим син загинув у ДТП. Вона зараз дуже самотня. Цій жінці не потрібно було дізнатися, хто насправді вбивця, вона для себе давним-давно сама все вирішила, на жаль.
Під час розслідування ви стикалися з труднощами: було дуже холодно, морозив дощ, а під час роботи на цвинтарі різко почалася злива. Чи заважало це налаштуватися на вбивцю?
Холодно, мокро, неприємно – все людське. Але я знаю, що є людина, яка сидить у в'язниці, і для мене якийсь зовнішній дискомфорт був на другому плані. Іноді після таких розслідувань можна кілька тижнів лежати пластом, бо для екстрасенсу це дуже непросто енергетично.
Ви в цьому розслідуванні працювали на цвинтарі, біля могили вбитої дівчини. У вас часто запитують поради, як поводитися в такому місці?
Так, я завжди дуже турбуюся за знімальну групу і вже навчила їх правильно поводитися (сміється). За себе я не боюся, я завжди маю контакт зі світом мертвих. Часто доводиться йти на цвинтар, щоб зв'язок із духом померлого став щільнішим. Я завжди, по-перше, звертаюся до «господаряцвинтарі» з проханням попрацювати, з вибаченням, що я турбую мертвих. Ти заходиш наче в гості, в чужий світ. За це зазвичай потрібна сплата: продукти, які залишають на могилі. І потім, йдучи з цвинтаря, «господарю» ставиться частування – це, як правило, пляшка горілки та якась їжа, а потім треба кинути гроші через ліве плече. Розвертаєшся і йдеш.
Чи комфортно вам було розслідувати цю справу разом із Мариною Хомушку? І з ким із екстрасенсів вам подобається працювати?
Це не перше моє розслідування з Мариною. Мені з нею працювати дуже подобається, тому що у нас різна магія, і ми не перетинаємось енергетично. Мені здається, ми добре доповнюємо один одного. Люблю працювати з Хаялом, він дуже дбайливий. Я ніколи не забуду один випадок: було у нас якось розслідування в страшний мороз, він мені так комір куртки підняв і каже: «Я не можу дивитися, як ти мерзнеш». У нас ні з ким із екстрасенсів немає суперництва і це добре, дуже допомагає у розслідуванні.
Ярославе, як налаштовуєте себе на роботу перед розслідуванням? І як відпочиваєте після?
У мене, безперечно, є свій ритуал перед виїздом на розслідування. Він називається "добре поспати". Напередодні я намагаюся виспатися, не їм важкої їжі. А після роботи – знову поспати (сміється). Потім можу зустрітися з подругами, такими ж відьмочками і поділитися враженнями від розслідувань, почути їхню думку з цього приводу. Відпочиваю, коли проводжу час із дитиною та домашніми улюбленцями.