Відповідь на запитання Бог благий і тільки добре творить
Багато хто вважає, що багато наших обставин – хвороби, нещастя – це Боже покарання. Що на це відповідати? Ситуація – загинула вагітна жінка, чоловік (винуватець автокатастрофи) звинувачує себе. Як йому пояснити, що все, що робить Бог на краще?
Це питання часто ставлять.
Перше. Ось, її Бог покарав його, а мене? Не покарав – нема за що карати, Слава Тобі, Господи! Це хибний підхід.
Друге. Ось ми йдемо гірським хребтом у найважчих умовах, не знаємо, виживемо чи ні. І раптом підлітає гелікоптер: «Я можу взяти двох!» - «Візьміть двох найслабших, ось жінку з дитиною, ми вже якось…». Як ми оцінимо цю ситуацію? Ми залишились у цих умовах, а їх уже взяли, вони вже врятовані.
Сама постановка питання дика – за що покарала дитину? За що вертоліт забрав цю жінку з дитиною? Тут ще невідомо, що буде. Хто в прірву зірветься, хто замерзне, хто з голоду помре. А їх уже забрали.
Ми зовсім забули, що порушуємо питання не до християнина, а до матеріаліста. Атеїсту поставте таке питання, чи буде обурення: у чому сенс, їхали-їхали і вже все? А з християнської точки зору, навпаки. Вони вже дісталися додому, повернулися, Слава Богу! Скажіть, хто з нас, перебуваючи за таких умов, не захотів би вже опинитися вдома? Ми думаємо "Молодий помер - ах, яке горе!". Горе? Він уже вдома.
Треба пам'ятати, що всі дії Божі, які здійснюються з нами в цьому житті, тим більше коли вони пов'язані зі смертю, є найкращими для людини. Ми всі охаємо: «Помер нехрещеним… Адже він мусульманин… Я-то православний, Слава Тобі Господи!». Ось де найстрашніше – ми весь час себе бачимо найкращими. Неневітяни, хто були? Язичники. До них був посланий пророк Йона з проповіддю: «Ще три дні, іНеневію буде знищено! Покайтеся!». Пам'ятаєте, що сталося? Що вони знали про православ'я? Та православ'я і тоді не було! Що вони знали про Христа? Нічого! Бог помилував їх. Думаєте, щоб їх у вічні муки відправити? Помилував їх за покаяння. Про жодну людину ми ніколи не можемо сказати, що вона загинула. Знаємо тільки одне – як тільки ми промовили слово «Бог», значить, Він все робить для кожної людини. І вмирає людина тоді, коли для неї це є найкращою, коли вона сформувалася своєю свободою, волею, або є можливість подальшого навернення, коли вона може увійти до Вічного життя.
Немає у Бога покарань, немає у Бога та нагород, Він є просто Любов. Бо «Його покарав, а мене ні, я святий. Мене нагородив, хто, порівняно зі мною, всі інші?!». Бог – Любов!
Професор МПДАіС Олексій Ілліч Осипов.