Віруси проти вірусів
Перші спроби успішної боротьби з вірусною хворобою за допомогою самого збудника було зроблено ще в давнину, коли натуральна віспа панувала серед людей.
Спустошливим лихом котилася натуральна віспа світом, і лікарі всіх століть боролися з нею, як уміли. Не знаючи причин хвороби, медики Стародавнього Китаю та Стародавньої Індії збирали засохлі віспіві кірки хворих, розтирали їх у порошок, який з метою запобігання хворобі втирали в шкіру або вдували в ніс здоровим людям.
Метод цей називали варіоляцією, його застосування багатьом зберегло життя. Внаслідок такого щеплення люди переносили хворобу у легкій формі та одужували, хоча на обличчі та тілі вона й залишала неестетичні сліди.
У XVII-XVIII ст. варіоляція широко використовували у країнах Європи та Америки. Генерал Вашингтон, майбутній президент США, навіть видав наказ про обов'язкову вакцинацію в армії. Споглядаючи цю спробу боротьби з природною віспою з наукових висот сьогодення, ми оцінюємо і як перший крок на шляху запобігання хворобі, тому що було використано вірус проти вірусної хвороби (адже в оспенні кірки, безперечно, був необезшкоджений вірус).
Оскільки варіоляція не могла надійно захистити все населення, давні лікарі продовжували пошук ефективних засобів порятунку. Англійський учений Дженнер звернув увагу, що натуральна віспа серед доярок і молочниць виникала рідко. Дослідник зауважив, що коли доярки доїли хворих на віспу корів (велика рогата худоба хворіє на іншу форму віспи), на руки їм потрапляли гній і кров від хворих тварин. І хоча доярки не заражалися віспою корів, на руках деякий час були виразки, згодом гоилися. Ті, що мають такі виразки, не заражалися від хворих на натуральну віспу людей, вони залишалися здоровими серед хворих.
Упротягом 5 років Дженнер робив щеплення працівникам ферм матеріалом із кірок коров'ячої віспи. Після довгих роздумів і вагань вчений зважився на ризикований експеримент: він запровадив здоровому восьмирічному хлопчику матеріал із віспи, яка була на руці молочниці. Через деякий час дитині прищепили натуральну віспу від хворої людини. Хлопчик на віспу не захворів. Це була перша вакцинація першою вакциною (слово походить від латинського слова vacca - корова). Згодом Дженнер удосконалив видобуток вакцини, науково обґрунтував дію вірусу коров'ячої віспи як способу захисту від смертельної хвороби.
Протягом десятиліть вакцинація проти віспи давала позитивні результати та швидко завоювала прихильників серед лікарів та населення. Вона стала основним профілактичним заходом у боротьбі зі страшним ворогом людства – вірусом натуральної віспи. Планомірне постійне щеплення цією вакциною призвело до повної ліквідації хвороби на всій земній кулі.
Перемога над натуральною віспою довела, що найдієвішим профілактичним заходом проти будь-якої вірусної інфекції є вакцинація. Пізніше завдяки вакцинації стало можливим запобігати сказу, коли французький мікробіолог Пастер винайшов метод щеплення проти цієї хвороби.
Прикладів використання вірусів проти вірусних хвороб наразі вже чимало. Великого досвіду успішного використання вакцин з профілактичною метою набуто у боротьбі з поліомієлітом, кіром, паротитом, кліщовим енцефалітом, і нарешті з грипом.