Вивих надколінка – проблема, що порушує ритм руху

Колінний суглоб і його структурні складові найчастіше схильні до травмування, тому що на ноги випадає найбільше навантаження як при рухах, так і від маси тіла людини.Надколінник відноситься до круглих кісток, розташовується в передній частині коліна. За видами травмування розрізняють набутий, травматичний або вроджений вивих надколінка.

Анатомічна будова колінної чашки досить складна. У верхній частині надколінка структурно прикріплений за допомогою зв'язок чотириголового м'яза стегна, а знизу утворена власна зв'язка надколінка. Такі фактори, як невелика надколінна западина, недорозвинений виросток стегнової кістки, порушене співвідношення осей чотириголового м'яза збільшують шанс виникнення таких патологій, як вивих або підвивих надколінка. Саме розглянута історія хвороби пацієнта вказує на наведені вище анатомічні зміни.

Серед усіх вивихів надколінок страждає не так часто, як інші суглоби, і трапляється менше, ніж у 1 відсотку таких травм. Але для хвороби характерне обмеження рухової активності людини та негативні наслідки у майбутньому.

Причини та різновиди вивихів

Причини цієї хвороби бувають різними. Вроджений вивих надколінка проявляється при невдалих пологах, після проведення операції кесарів розтин, а також при ускладненій вагітності. Найбільш поширені прояви травматичного вивиху. Його причини полягають у різних травмуваннях коліна, від прямого чи бічного удару, різких рухів чи падіння з висоти на колінні чашки. Найбільш небезпечна травма при одночасному скороченні чотириголового м'яза. Також частіше трапляється латеральний вивих від бічної травми.

Узалежно від ступеня травмування, бувають гострі та застарілі форми. Також при отриманні повторного вивиху утворюється звичний вивих надколінка. Крім цього, існують сприятливі фактори, що збільшують шанс отримання вивиху. До них можна віднести такі причини:

хвороби, що викликають слабкість кісток, зв'язок та м'язів;
патологічна будова нижніх кінцівок;
активне заняття спортом та робота, пов'язана з руховою активністю.

Залежно від причини травмування. вивихи поділяються на три варіанти:

Вертикальна травма. При ній відбувається розгортання надколінка горизонтально своєї осі.
Ротаційний (або торсіонний) вивих характеризується розворотом кістки вертикально своєї осі.
Бічний (латеральний) вивих. Відрізняється становленням кістки всередину чи назовні.

Історія хвороби пацієнта частіше вказує на те, що травмування виникає, коли гомілка розігнута. При зігнутому коліні виникнення вивиху практично неможливе. Тому звично реєструвати латеральний вивих, рідше вертикальний. Також часто у пацієнта надалі з'являється звичний вивих надколінка після повторних травм.

Симптоматика

Після отримання травми насамперед з'являються такі гострі симптоми:

різкий біль у місці травми;
набряклість та збільшення у розмірі коліна;
обмеження рухів коліном.

Зовні при вивиху надколінка можна чітко спостерігати за зміною звичної форми та розміру. Симптоми болю виникають відразу і поступово наростають, особливо якщо вчасно не розпочинати лікування.

Латеральний вивих характеризується розширенням суглоба. При різких рухах біль стає нестерпним, якщостати на ногу, з'являється кульгання. Іноді історія хвороби описує самостійні вправлення вивихів. При цьому біль з'являється різко, виникає відчуття зміщеного коліна, якщо наступити на ногу, він підкошується в ділянці коліна.

Діагностика

При отриманні травми з підозрою на вивих необхідно звернутися до медичного закладу до лікаря-травматолога для проведення ретельної діагностики. Заповнена історія хвороби повинна включати збирання анамнезу, встановлення причини, результати пальпації та апаратних методів дослідження. Наслідки невилікуваного вивиху призводять до ускладнень у вигляді деформації коліна, порушення ходи та тривалих болів.

Насамперед після огляду проводиться рентген-дослідження. Бажано виконати рентген обох колін, щоб порівняти зміщення та встановити ступінь хвороби. Рентген можна виконати у різних проекціях для того, щоб підібрати ефективне лікування.

Звичний вивих чи загострення застарілої травми викликають певні проблеми під час обстеження. Для виключення ускладнень призначається магнітно-резонансна томографія. Якщо для лікування необхідна операція, то потрібна артроскопія коліна.

Після проведення діагностики, по можливості, призначається консервативне лікування. Воно включає в себе вправлення вивихненого надколінка. Проводиться процедура за допомогою місцевого знеболення. Після вправлення потрібно накладення гіпсової лонгети на коліно та контрольне рентгенологічне обстеження. При вдалому вправленні та відсутності ускладнень іммобілізація триває близько 2 місяців.

Надалі на пацієнта чекає реабілітація, у кожному випадку індивідуальна і підбирається лікарем. Якщо немає можливості провести терапію консервативно, то потрібна операція. Лікування хірургічним методомпоказано за таких обставин:

Після хірургічного втручання на два місяці накладається гіпс із періодичним проведенням рентген-контролю.

За будь-якого лікування рекомендується реабілітація, що включає призначення масажу, фізіотерапії. Лікувальні вправи спочатку потрібно виконувати тільки під контролем фахівця. Виконуючи вправи та інші призначення, відновлення потрібно в середньому один місяць при консервативному лікуванні і до 2-3 місяців - після операції. Реабілітація має бути комплексною.

Користь дає прийом вітамінів групи B, кальцію, хондропротекторів. При сильному больовому синдромі вправи робити не рекомендується. Потрібно дочекатися зниження загострення, при цьому для зняття болю допускається прийом анальгетиком, препаратів НПЗЗ.

Профілактика полягає у уникненні травм ноги, зміцненні м'язового корсету та періодичному обстеженні у лікаря.