Внутрішньоутробна загибель плода на 32 тижні
По 2 скринінгу узі все було в повному порядку, відповідало терміну та нормі. На 30 тижні лікар на огляді помітила відставання росту матки, ВДМ була 29 см замість 30. Призначили абдомінальну декомпресію і направили в денний стаціонар на крапельниці актовегіну. За планом на фізіотерапію та лікування записали через 2 тижні. За цей час я додатково сходила на УЗД на 31 тижні, щоб перевірити діагноз "синдром затримки розвитку плода?", який мені поставила лікар після огляду та вимірювання ВДМ. По узі все знову було в нормі, єдина дитина дійсно була не дуже великою, але за всіма коефіцієнтами лікарка сказала, що на СЗРП не дотягує, просто маловаговий плід. Плацента була, як нам сказали, в повному порядку, 1 стадії зрілості, навколоплідних вод-норма, вени в пуповині та кровотік не порушені. Через 5 днів у нас був третій плановий скринінг, на ньому лікар побачила що порожнини шлуночків розширені, поставила діагноз "вентрикуломегалія?", за її розмірами дитина вже сильніше відставала від терміну, призначили додаткову консультацію в медико-генетичному центрі. Плацента також у нормі, кровотік не порушений, ступінь зрілості 1, але поставила "маловоддя". А через 3 дні, коли ми прийшли на планові крапельниці, нам вже констатували зупинку серця і внутрішньоутробну загибель плода.
Підкажіть, у чому та де шукати причину? Що робити далі, щоби такого більше ніколи не повторилося?
За аналізами, які здавала після того, що трапилося, ніяких інфекцій крім кандидозу не знайшли. Тромбоцити, як і раніше, скачуть з тенденцією до збільшення, але більше ніякого "криміналу" в крові немає, перевірила АФС - все в межах норми. По генетиці системи згортання всі теж у відносному порядку. Якщо потрібно, можу надіслати точні дані.
Ніяк не можу собі пробачити, що заті 2 тижні, коли дитина справді стала менш активною, не витрусила з лікарів душу, що не змусила щось зробити, хоча не знаю що. Все налаштовувала себе на краще і не дозволяла собі панікувати чи накручуватися. А тепер ось думаю, що, може, треба було? Але мені ніяк не вірилося, що якщо мама почувається легко і чудово, то малюк може в цей час страждати, про смерть взагалі і уявити не могла, що все може настільки радикально і швидко статися. Здавалося, якщо вже дожили до трьох триместру і все йшло без ускладнень, то що може статися такого.
Дуже хочемо знову завагітніти і народити здорового та живого малюка. Підкажіть, за чим треба стежити особливо ретельно? Як поводитися, якщо все ж таки все складеться і Бог дасть знову дитину.