З «МЕТАМОРФОЗ» - Чотири покоління людські - З АНТИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ - ПУБЛІЙ ОВІДІЙ НАЗОН -

Перше відроддя було золоте: без бича і спонукання,

З власної волі воно Правоту шанувало і Чесність.

Страти і страху не знав. Погрозливий слово закону

Ще не читалося на мідній таблиці, і народ не боявся

Вирок почути судді, без суду та опіки безпечний.

Сосни з гірських вершин ще не сходили на підлогу,

Щоби легким кораблем відвідати невідомі землі.

Жодні надмор'я чужі не манили щасливого люду.

Стіни, глибокі рови ще були для міст поясами;

Проста труба та викручений ріг не співали в бою;

Меч та шолом не служили нікому. Без зброї, без війська

Мирні народи жили в непорушному і полюблятимемо дозвілля.

Щедра земля в мисливство, ще не знаючи кайданів обов'язку,

Сохою не ткнута залізним, не поранена ще бороною,

Гойній приносила дар, їжу, легку та корисну.

Люди збирали тоді дику вишню та суниці по горах,

Терн із залізистих віт, шовковиці ягоди стиглі

І жолуді, що впустило Юпітера 1 розлоге дерево.

Вічна стояла весна, і подихом ніжним зефіри.

Пестили колір луговий, пишався і ріс, самосівний.

Втім, і неорану лан половів - нахилявся хлібами,

І, не лежавши в пару, наливав стиглі колоски.

Річки текли молоком, струменіли скрізь нектаром річки,

І темнолисті дуби велися золотими медами.

З того ж часу, як, заслав Сатурна 3 в Тартар 4 темничний,

Влада Юпітер зайняв, то вже срібна пора і настала,

Гірше за золото, але цінніше темної міді.

Володар новий сколотив цілорічний Сатурнову Весну,

Літо додавши до неї неспіву осінь і зиму,

І на четверо діб літній кругобіг поділив.

Вперше тоді затремтілоповітря від суші та спеки,

І від холодних вітрів крижані повисали бурульки.

Вперше тоді знадобилися будинки; будинки знайшлися

У укриттях печер, у кущах верболозу, поплетених ликом.

Вперше Цереріним 5 зерном засіяно родючу ниву.

І під ярмом заревла-застогнала покірна худоба.

Третя епоха – мідяна – за срібною швидко настала;

Народ войовничий, суворої вдачі, до зброї бажаючий,

Але ще не злочинний. Остання порода – залізна.

Так як настала епоха гіршої тієї породи,

Відразу з'явилася Образа, пройшли Чесність і Правда;

Хитрість, Брехня та Шдступство зайняли їхнє місце спорожніли;

Зрада прийшла і Насильство, жадібність на гроші та достаток;

Виплив на море плавець, хоч на вітрі ще був безпорадний.

Сосни, що досі по горах шпилястих росли безтурботно,

Зараз хвилею невідомої помчали у світи кораблями.

Землю, що спільна була, як повітря, як сонячне світло,

Зараз пройшов землемір, пилок та межі поклавши.

Стали від неї тепер вимагати не лише ужинків,

Але й скарбів, що від людського ока вона приховала.

У надра, у підземні глибини йдуть; від стігійської хвилі 6

Добувають скарби, всякого лиха початок;

Вийшло залізо на світло і Золото, ще шкідливіше,

Вийшла на люди Війна, харчується ними і вирує,

У хижих, кривавих руках брязкачу стискаючи зброю.

Народ живе з грабежу, на зятя не звіриться тесть вже,

Гість на господаря - і братнє кохання змарніло;

Жінка загрожує чоловікові, той ворогує на жінку.

Мачухи зводять дітей смертельно-блідим аконітом;

Син нетерплячий про смерть батька дізнається у ворожки.

Нікне Побожність і Віра, і небесна діваАстрея 7

Землю, сплямовану кров'ю, остання з богів залишає.

1 - Юпітер - у римлян бог неба, цар богів, ототожнювався з грец. Зевсом. Священне дерево Юпітера – дуб.

2 – Зефір – бог західного вітру.

3 - Сатурн - один із найданіших римських богів; грецький Кронос.

4 - Тартар - іноді ототожнювався з Аїдом; найглибше та найпохмурніше місце у підземному царстві.

5 – Церера – богиня врожаю у римлян; Церерине зерно – хлібне зерно.

6 - Хвилі Стіксу - річки в підземному царстві.

7 – Астрея – у греків богиня Справедливості, що жила серед щасливих людей золотого віку. Потім людська зіпсованість змусила Астрею залишити землю і піднестися на небо, де вона стала сузір'ям Діви.

---