За Януковича Україна стала зоною
Людина, яка домоглася зняття судимостей, але не зжила того негативного життєвого досвіду, здається, абсолютно щиро впевнена, що режим тюремної камери — це природний режим для функціонування країни, яка його обрали президентом.
Новорічні новини в інших країнах сповнені світлих вражень. Більшість християнських країн уже відзначила Різдво та Новий рік і готується до заключного дійства святкувань — Богоявлення. Православні країни, що живуть за юліанським релігійним календарем, чекають Різдва. І лише українське суспільство обговорює, як відсвяткувала Новий рік Юлія Тимошенко і чому у її камері ніколи не гасне світло.
Людина, яка досягла зняття судимостей, але не зжила того негативного життєвого досвіду, який, зрештою, і змусив його займатися пострадянською політикою, здається, абсолютно щиро впевнений, що режим тюремної камери — це природний режим для функціонування країни, яка обрала його своїм президентом.
Можна довго обговорювати економічні, політичні, моральні невдачі Віктора Януковича на цій посаді, але одне його досягнення безперечно: Україна стала справжнісінькою зоною, в якій перемогла тюремна мораль — у політиці, економіці, засобах масової інформації. Коли газета, яка належить одному з господарів Партії регіонів, розповідає читачеві, що в колонії Тимошенко не ображатимуть, це вже не виглядає шокуюче для читача.
Ми — в особливому світі: ще недавно читали про Юрія Єнакіївського, прізвище якого не пригадає і найдосвідченіший у великій політиці спостерігач, а прізвисько знає кожен студент. Сьогодні живемо у світі новин з колонії, в якій влада, що стрімко знищує нашу країну, тримає опозиціонерку. Привчаємося мислити по-тюремному, сприймати новини із зони якзвичайну інформацію, «злодіїв у законі» - як народних артистів, охоронців - як льотчиків чи танкістів. Нічого нового в цьому немає, так уже було в нашій країні лише кілька десятиліть тому: наших дідів змушували розучувати пісні за радянськими чекістами, які носять бойові ордени, наші батьки звикли до моралі зони, якою пройшла половина населення окупованої більшовиками країни.
Здавалося, що це не повернеться. Але — повернулося, і куди більш карикатурно: та зона була політичною, ця — кримінальна. І різдвяне світло, яке зараз розливається над просторами цієї неосяжної зони, над пагорбами Києва та дзвіницями Львова, над териконами Донецька та площами Харкова — це лише світло негасимої лампочки в тюремній камері.