Залізнична петарда
Сигнальна залізнична петарда— піротехнічний пристрій, який застосовується на залізничному транспорті для подачі звукового сигналу машиністу локомотива. Винайдена в 1841 англійським винахідником Едуардом Альфредом Каупером.
Зміст
Петарда має металевий корпус, що складається з дна, кришки, наковаленки з трьома накольними капсулями-запальниками, одягненими на металеві штифти. Кришка з дном з'єднані методом закочення. Для кріплення петарди до рейки у її конструкції передбачена металева пружина у вигляді пластини із загнутими кінцями.
На пружині петарди є маркування, виконане тавруванням, що включає товарний знак підприємства-виробника, рік виготовлення (два останні цифри) та тавро ВТК. Металеві корпус петарди пофарбовані в червоний колір.
Як вибухова речовина застосовується димний рушничний порох ДРП-1 (ГОСТ 1028-79).
Петарди експлуатуються при температурі ±50 °C та відносній вологості повітря до 98 %.
Залізнична петарда застосовується для:
- попередження або стоп-сигналу у густому тумані, коли висока ймовірність не помітити світлові сигнали;
- попередження про зайняту ділянку колії через інцидент або аварію;
- попередження про поточні термінові ремонтні роботи на лінії;
- при необхідності терміново зупинити поїзд, що наближається, у надзвичайній ситуації.
Для підвищення надійності попередження і відмінності стоп-сигналу, що подається, від всіляких сторонніх звуків залізничні петарди застосовуються по три штуки поспіль, розташовуючись уздовж рейок з інтервалом в 20 метрів.
Петарда встановлюється на головку рейки і спрацьовує внаслідок наїзду на неї колісної пари рухомоїскладу. Внаслідок силового навантаження кришки петарди відбувається накол капсулів-запальників. В результаті їх спрацьовування спалахує пороховий заряд. Від вибуху заряду корпус петарди деформується і руйнується швом закочення. Рівень звуку вибуху петарди – не менше 100 децибелів.