Заміжня за телебаченням як склалася доля ведучої «На добраніч, малюки! » Валентини Леонтьєвої
Валентина Леонтьєва – ведуча програми *На добраніч, малюки!*
Валентина мріяла стати актрисою та у післявоєнний час закінчила оперно-драматичну студію ім. Станіславського при МХАТ, працювала в Тамбовському драматичному театрі, а потім прийшла на телебачення. Вперше на екрані вона з'явилася в 1954 р. Її дебют як диктор був невдалим: їй потрібно було прочитати повідомлення на новорічній ялинці в Центральному будинку Радянської армії, а вона так розхвилювалася, що почала заїкатися. Але це був єдиний промах. Через 10 років без її участі не проходило жодної святкової передачі на центральному телебаченні.
Диктор та телеведуча Валентина Леонтьєва
У її житті було багато романтичних історій. Якось у 1945 р., одразу після Перемоги, Валентина побачила полоненого німця, який рив траншею, і той попросив у неї хліба. Вона домоглася дозволу нагодувати його обідом, а через 10 років він повернувся до СРСР, щоб подякувати їй і зробити їй пропозицію. Вона відповіла йому відмовою, як і іншому залицяльнику – арбатському хлопцеві, який співав їй пісні та присвячував вірші. Ним був Булат Окуджава. Вони зустрілися через 40 років, коли Леонтьєву попросили запросити поета на телепередачу. А за місяць після цієї зустрічі Булат Окуджава помер. Валентина говорила: «Я страшенно жалкую тепер, що ми втратили ці сорок років, не бачачи один одного, скільки всього могло б бути інакше!».
Народна артистка СРСР Валентина Леонтьєва
Вперше вона вийшла заміж у студентські роки. Цей шлюб був недовгим і розпався через зраду чоловіка. Вдруге Валентина вийшла заміж за дипломата Юрія Виноградова, якого закохалася з першого погляду. Вони прожили разом 28років, але потім розлучилися. Через два роки після народження їхнього сина Валентина стала ведучою передачі «На добраніч, малюки!». Син дуже ревнував її до всіх дітей, яким вона приділяла більше уваги, ніж йому, і переживав через те, що мама – «всехня», а не тільки його.
Леонтьєва присвятила телебаченню 50 років свого життя і називала його своїм найбільшим коханням. Вона зізнавалася: «Телебачення було для мене вдома номер один. Йшла на роботу – син ще спав. Поверталася – вже спав. Не сповивала, і навіть не годувала». Можливо, це стало причиною їхнього розладу в майбутньому. Син рідко спілкувався з матір'ю, а останніми роками взагалі не бачився, навіть не приїхав на її похорон.
А в той же час мільйони радянських дітей обожнювали тітку Валю і чекали нових випусків «Спокус», як називали «На добраніч, малюки!». Вона також була ведучою передач «В гостях у казки», «Будильник», «З ложі театру», святкових «Блакитних вогників» та пошукової програми «Від щирого серця». Її з любов'ю називали тіткою Валею Радянського Союзу, вона стала єдиною жінкою-диктором Центрального телебачення, удостоєною званням Народної артистки СРСР.
У 1990-ті роки. для Валентини Леонтьєвої настав найскладніший період: усі її передачі закрили, нове керівництво не бачило її як диктора чи ведучу. Її перевели на посаду помічника режисера, пізніше – консультанта у відділі сурдоперекладу. Натомість почалися проблеми зі здоров'ям. У 2004 р. після невдалого падіння у Леонтьєвої з'явилися провали в пам'яті, погіршився зір. Останніми днями вона провела із сестрою в селі Новосілки в Ульянівській області, де й була похована.
На схилі років Леонтьєва нарікала: «Телебачення зараз уже не те, що було раніше. Тоді в людях було більше щирості, ми полюбляли свою роботу. Тому і передачівиходили душевні та добрі. А що зараз? Нескінченні ігри та шоу, в яких панують жадібність, аморальність та спрага наживи».