Завдання Дари волхвів

Intermediate Level

Історія про двох люблячих серця наближається до розв'язки. Чи Джим оцінить душевний порив своєї подруги? Чи не охолоне до неї безволосою? Чи виявиться гідним тієї жертви, що принесла Делла на вівтар кохання? Про все це ми дізнаємося з другої частини оповідання. Принагідно стане ясно, до чого тут мудрі старці, і яке відношення має віковий сюжет до мешканців дешевої мебльованої квартирки.

Матеріали завдання

Ознайомитись з інструкцією до завдання

Кожне завдання рівня відBeginnerдоIntermediateмістить такі матеріали:

Аудіозапис оповідання.
Текст оповідання.
Переклад оповідання.
Контрольні запитання до тексту.
Аудіофрагмент для навчання.
Транскрипт цього фрагмента.

Власне завдання полягає у виконанні вправ:

1. Аудіозапис оповідання

2. Текст оповідання

The Gift of The Magi - Part II

На 7 o'clock the coffee був зроблений і брикаючий pan був на back of the stove hot and ready to cook the chops.

Jim was never late. Della увібрала fob chain в її hand and sat on corner of the table near the door that he always entered. Вони тримають його стіп на стовбурі, щоб повернути на першому фоні, і він торкався білий для всього часу. Він мав мету, щоб ловити малих синіх плеєрів про простий кожний день, і тепер він бувзахищений: "Добре, я думаю, що я думаю, що нам приємно."

Доторкнутий і Jim загорнувся в і closed it. He looked thin and very serious. Poor fellow, he was only twenty two — and to be burdened with a family! He needed a new overcoat and he was withgloves.

Jim stopped inside theдвері, непорушні, як сетер на запах перепелів. Його очі були прикуті до Делли, і в них був вираз, який вона не могла прочитати, і це налякало її. Це не був ні гнів, ні здивування, ні несхвалення, ні жах, ні жодне з тих почуттів, до яких вона була готова. Він просто пильно дивився на неї з тим особливим виразом обличчя.

Делла зірвалась зі столу й пішла до нього.

«Джиме, любий, — вигукнула вона, — не дивись на мене так. Мені відстригли волосся й продали, бо я не змогла пережити Різдво, не подарувавши тобі подарунок. Воно знову виросте — ти Ви не заперечуєте, чи не так? Я просто мав це зробити. Моє волосся росте страшенно швидко. Скажіть "З Різдвом!" Джиме, давай будемо щасливі. Ти не знаєш, який гарний... який гарний, гарний подарунок я для тебе маю».

— Ти відстриг своє волосся? — старанно запитав Джім, ніби він ще не дійшов до цього очевидного факту навіть після найважчої розумової праці.

— Відрізав і продав, — сказала Делла. «Хіба я тобі не подобаюся так само добре? Я ж без волосся, чи не так?»

Джим з цікавістю оглянув кімнату.

— Ти кажеш, що твоє волосся зникло? — сказав він із виглядом майже ідіотизму.

— Не треба його шукати, — сказала Делла. «Він проданий, я кажу тобі — проданий і теж пішов. Сьогодні Святвечір, хлопче. Будь добрий до мене, бо він пішов для тебе. Можливо, волосся на моїй голові було пораховано», — продовжила вона з раптом серйозною солодкістю, « але ніхто ніколи не міг порахувати моєї любові до тебе. Мені поставити відбивні, Джіме?»

Джим, здавалося, швидко прокинувся з трансу. Він загорнув свою Деллу. Давайте протягом десяти секунд уважно розглядати якийсь несуттєвий об’єкт в іншому напрямку. Вісім доларів на тиждень чи мільйон на рік — яка різниця? Математик чи розумник бидати вам неправильну відповідь. Волхви принесли цінні дари, але цього серед них не було. Це темне твердження буде висвітлено пізніше.

Джим витяг з кишені пальта пакунок і кинув його на стіл.

Білі та спритні пальці рвали шнурок і папір. А потім екстатичний крик радості; а потім, на жаль! швидка жіноча зміна до істеричних сліз і голосінь, що вимагає негайного застосування всіх заспокійливих сил володаря квартири.

Бо там лежали Гребінці — набір гребінців, збоку й ззаду, яким Делла довго поклонялася у вітрині Бродвею. Красиві гребінці, чистий панцир черепахи, з обідками, прикрашеними дорогоцінними каменями — саме той відтінок, який можна носити в чудовому зниклому волоссі. Вона знала, що це були дорогі гребінці, і її серце просто жадало й тужило за ними без найменшої надії володіти ними. І ось вони були її, але коси, які мали прикрашати жадані прикраси, зникли.

Але вона пригорнула їх до грудей і нарешті змогла підняти очі з потухлими очима й усмішкою й сказати: «Моє волосся так швидко росте, Джиме!»

І тоді Делла підскочила, як маленька опалена кішка, і закричала: «Ой, ой!»

Джим ще не бачив свого прекрасного подарунка. Вона жадібно простягла його йому на відкритій долоні. Здавалося, що тьмяний дорогоцінний метал спалахнув відблиском її яскравого та палкого духу.

«Чи не денді, Джіме? Я шукав його по всьому місту. Тепер тобі доведеться дивитися на час сто разів на день. Дай мені свій годинник. Я хочу подивитися, як він на ньому виглядає. "

Замість послуху Джим повалився на диван, заклав руки під потилицю й усміхнувся.

«Dell, — сказав він, — давайте приберемо наші різдвяні подарунки і потримаємо їх на деякий час. Вони надто гарні, щоб ними користуватися зараз. Я продавдивіться, щоб отримати гроші, щоб купити ваші гребінці. А тепер припустімо, що ви покладете відбивні».

Волхви, як відомо, були мудрецями — чудовими мудрецями, які принесли дари Немовляті в яслах. Вони винайшли мистецтво дарувати різдвяні подарунки. Будучи мудрими, їхні дари, безсумнівно, були мудрими, можливо, мали привілей обміну в разі дублювання. І ось тут я нерозумно розповів вам неповторну хроніку двох нерозумних дітей у квартирі, які дуже нерозумно пожертвували одне для одного найбільшими скарбами свого будинку. Але в останньому слові до мудреців цих днів нехай буде сказано, що з усіх, хто дарує подарунки, ці двоє були наймудрішими. З усіх, хто дарує і отримує подарунки, такі, як вони, наймудріші. Скрізь вони наймудріші. Вони волхви.

3. Перевод рассказа

Подивитись

Дары волхвов. Часть 2

В сім годин кофе був сварений, розогріта сковорода стояла на газовій плиті, дожидаючись відбивних.

Джим ніколи не запаздывал. Делла зажала платинову цепочку в руці і уселась на краєшок столу ближче до вхідних дверей. Вскоре вона услишала його кроки внизу на лестнице и на мгновение побледнела. У нее была привычка обращаться к богу с коротенькими молитвами по поводу всяких житейских мелочей, и она торопливо зашептала:

— Господи, зроби так, щоб я йому не розонравилась.

Дверь відкрилася, Джим вошел і закрив її за собою. У него было худое, озабоченное лицо. Нелегкое дело в двадцать два года быть обремененным семьей! Ему вже давно потрібно було нове пальто, і руки мерзли без перчаток.

Джим неподвижно замер у дверей, точно сеттера учуявший перепела. Його очі залишилися на Делле з вираженим, якого вона не могла поняти, і це стало Страшно. Це не був ні гнев, ні удивлення, ні упрек, ні жах — ні одно із техпочуттів, яких можна було б очікувати. Він просто дивився на неї, не відриваючи погляду, в його обличчя не змінювало свого дивного виразу.

Делла зіскочила зі столу і кинулася до нього.

— Джіме, любий, — закричала вона, — не дивись на мене так. Я обстригла волосся і продала його, бо я не пережила б, якби мені не було чого подарувати тобі до Різдва. Вони знову відростуть. Ти ж не сердишся, правда? Я не могла інакше. У мене дуже швидко росте волосся. Ну, привітай мене з різдвом, Джіме, і давай радіти святу. Якби ти знав, який я тобі подарунок приготувала, який чудовий, чудовий подарунок!

— Ти обстригла волосся? — спитав Джим з напругою, ніби, незважаючи на посилену роботу мозку, він все ще не міг усвідомити цього факту.

— Так, стригла і продала, — сказала Делла. — Але ж ти мене все одно любитимеш? Адже я все та ж, хоч і з коротким волоссям.

Джім здивовано оглянув кімнату.

— Отже, твоїх кіс уже немає? — спитав він безглуздо.

— Не шукай, ти не знайдеш їх, — сказала Делла. — Я ж тобі говорю: я їх продала — остригла і продала. Сьогодні святвечір, Джим. Будь зі мною лагіднішим, бо я це зробила для тебе. Може, волосся на моїй голові і можна перерахувати,— продовжувала вона, і її ніжний голос раптом зазвучав серйозно,— але ніхто, ніхто не міг би виміряти мою любов до тебе! Смажити відбивні, Джіме?

І Джим вийшов із заціпеніння. Він уклав свою Деллу в обійми. Будемо скромні і на кілька секунд візьмемося за розгляд якогось стороннього предмета. Що більше – вісім доларів на тиждень чи мільйон на рік? Математик чи мудрець дадуть вам неправильну відповідь. Волхви принесли дорогоцінні дари, але серед них не було одного. Втім, ці туманні натяки будутьроз'яснено далі.

Джим дістав з кишені пальто пакунок і кинув його на стіл.

- Не зрозумій мене хибно, Делл, - сказав він. — Жодна зачіска та стрижка не можуть змусити мене розлюбити мою дівчинку. Але розгорни цей пакунок, і тоді ти зрозумієш, чому я в першу хвилину трохи злякався.

Білі спритні пальчики рвонули мотузку та папір. Пролунав крик захоплення, зараз же — на жаль! — чисто по-жіночому змінився потоком сліз і стогонів, тож потрібно було негайно застосувати всі заспокійливі засоби, які були в розпорядженні господаря будинку.

Бо на столі лежали гребені, цей набір гребенів — один задній і два бічні, — яким Делла давно вже благоговійно милувалася в одній вітрині Бродвея. Чудові гребені, справжні черепахові, з вкраденими в краї блискучими камінчиками, і якраз під колір її каштанового волосся. Вони коштували дорого... Делла знала це, — і серце її довго знемагало і нудилося від нездійсненного бажання мати їх. І ось тепер вони належали їй, але немає вже прекрасних кіс, які б прикрасив їхній жаданий блиск.

Все ж вона притиснула гребені до грудей і, коли нарешті знайшла в собі сили підняти голову і посміхнутися крізь сльози, сказала:

— У мене дуже швидко росте волосся, Джіме!

Тут вона раптом підскочила, як ошпарене кошеня, і вигукнула:

Адже Джим ще не бачив її чудового подарунка. Вона поспішно простягла йому ланцюжок на розкритій долоні. Матовий дорогоцінний метал, здавалося, заграв у променях її бурхливої та щирої радості.

- Хіба не краса, Джіме? Я все місто оббігала, доки знайшла це. Тепер можеш хоч сто разів на день дивитися, котра година. Дай мені годинник. Я хочу подивитися, як це виглядатиме все разом.

Але Джім, замість послухатися, ліг на кушетку, підклавобидві руки під голову і посміхнувся.

— Делл, — сказав він, — доведеться поки сховати наші подарунки, нехай полежать трошки. Вони для нас зараз надто гарні. Годинник я продав, щоб купити тобі гребені. А тепер, мабуть, саме час смажити відбивні.

Волхви, ті, що принесли дари немовляті в яслах, були, як відомо, мудрі, напрочуд мудрі люди. Вони й завели моду робити різдвяні подарунки. І оскільки вони були мудрі, то й дари їх були мудрі, можливо, навіть із обумовленим правом обміну у разі непридатності. А я тут розповів вам нічим не примітну історію про двох дурних дітей із восьмидоларової квартирки, які наймудрішим чином пожертвували один для одного своїми величезними скарбами. Але нехай буде сказано в науку мудрецям наших днів, що з усіх дарувальників ці двоє були мудрішими. З усіх, хто підносить і приймає дари, істинно мудрі лише подібні до них. Скрізь і всюди. Вони є волхви.

4. Контрольні питання

1. Як буде англійськоюРіздво?

2. Як буде англійськоюгребінь/гребінець?

3. Які англійські слова означаютьподарунок.

4. How old was Jim at the time of the story?

5. What were the combs made of?

6. Перекладіть англійську за аналогією:

5. Аудіофрагмент

6. Транскрипт аудіофрагменту

Відповіді учасників

Відповіді приймаються лише від зареєстрованих учасників.